Обмін світами

Глава 25.

Марина.

З хтивою посмішкою Таманський повільно наближався до мене, погойдуючи двома келихами в руках.

- Ти думаєш, що я намагаюся стати до тебе ближче через твого батька і вашої школи? Я знаю, що тобі нашіптували про це усі, кому не ліньки. Але це не так, Карино! Я давно кохаю тебе! А сьогодні, коли побачив тебе в цих панчішках...

Я вже упиралася спиною у підвіконня, задкувати від сп’янілого хлопця більше було нікуди, а він підходив все ближче і ближче!

- Я зрозумів, як сильно хочу, щоб ти була моєю… тільки моєю… моєю дівчиною, моєю коханою… моєю, Карино! – ніби марив Таманський, наступаючи на мене.

Цієї миті Паша настільки нагадав мені Дамаського з мого світу, що мене навіть струсонуло на нервах, немов від сильного холоду. Я, не тямлячи себе, вихопила з його руки один з келихів і виплеснула вміст прямо колишньому однокласникові в обличчя.

Його пристрасна хтива фізіономія, омита чимось світло-помаранчевим, враз стала такою скривдженою! Губи хлопця закопилилися, як у маленької дитини, з носа звісилася помаранчева крапелька. Мені стало смішно. Таманський разом перестав бути страшним.

- Йди, умийся, Пашо. А потім лягай спати, все пройде.

Я відштовхнулася від підвіконня, вправно обігнула Таманського, і зробила пару кроків у бік дверей. Але він, смикнувши за лікоть, різко розгорнув мене до себе обличчям і впився жадібним поцілунком прямісінько в губи. Від його мокрого волосся ніс пробивав осоружний запах якогось алкоголю. Я запручалася, в руках Таманського, що виявилися несподівано сильними.

- Це ще, що таке!? - горе закоханий був різко відірваний від мене Марком, що саме повернувся із сукнею для мене.

Не встигла зітхнути з полегшенням, як питання Марка ввігнало в заціпеніння.

- Якого біса ти присмоктався до моєї дівчини?!

Як добре, що Кутєпов цього не чує! Я навіть про всяк випадок озирнулася навкруги, щоб переконатися, що Ігоря немає в кімнаті. Бо, хіба, мало що! Мені і так, через цю історію з втратою хвоста, перед ним виправдовуватися доведеться! Тільки двох женихів для повного щастя бракувало! Зараз ще поб'ються, як півні! Он вже груди колесом у обох. Що ж мені робити?!!

Несподівано Таманський здувся, мов повітряна кулька, важко зітхнув, зробив невпевнений крок до дивана і розслаблено плюхнувся на нього.

- Звичаааайно! - протягнув він незадоволено. - Куди мені змагатися з самим Марком Федоровим. Красень, зірка! Ти увесь останній рік у школі до нього нерівно дихала. Думаєш, я не помічав? Усі те бачили! І Кутєпов твій, теж, до речі!

Продовження

Я тільки здивовано подивилася на вдоволений вираз обличчя Марка. Виходить, Карина закохана в нього? Як мені себе тепер поводити? Якщо ми поміняємося, то буде непогано сподобатися Федорову, так би мовити, зробити послугу своєї копії. А якщо ні? Марк дуже славний, але все таки... Я... Ігор, він такий... теплий, справжній!.

- Тупай звідси, Таманський, поки я добрий! - розпорядився Федоров. - Бачиш, ти тут третій зайвий?

- Бачу-бачу. Май на увазі, Кариночко, це ненадовго. Марко – наша зірка. А зірки - вони для всіх, а не для тебе однієї. Так що, я зовсім недовго зачекаю.

Упираючись в спинку дивана, Таманський важкувато піднявся і повільно вийшов. Ми з Марком на деякий час завмерли в тиші, відчуваючи несподівану незручність. Потім він заметушився, показуючи принесену для мене сукню. Вона була блакитною з синіми квітами.

- Відвернися, будь ласка! - попросила, взявшись за верхній ґудзичок сорочки, готуючись зняти її.

Поглядаючи на широку спину Марка, я декілька секунд напружено роздумувала, як бути з бюстгальтером з черепашок. Мої груди разом з ними в сукні погано втискувалися. Потім розв'язала ремінці і натягла сукню на голе тіло, залишивши черепашок самотньо лежати на канапці.

Сукня ледве прикривала коліна. Пишні білі мереживні рюші, виглядали знизу, пришиті зі споду. У своєму світі, я б сказала, що зараз схожа на Мальвіну. Проте, тут, це був інший образ. Марк, зайшов мені за спину і прикріпив невеликі блакитні крильця.

- Яка чарівна квіткова фея з тебе вийшла, - стоячи за спиною, хрипко прошепотів він мені у вухо і став, неспішно, цілувати шию, прокладаючи доріжку з мурашок задоволення, спускаючись до ключиці.

Його руки від невагомих крил слизнули по моїй спині попід пахви і зухвало лягли на груди, прикриті лише тонкою шовковою тканиною сукні. Довгі упевнені пальці крізь тонку перешкоду знайшли, не захищені білизною, чутливі соски і почали грати ними, посилаючи великі мурашки по усьому моєму тілу і примушуючи мене здригатися від потужних прострілів задоволення в самий низ живота.

- Каариинаа, - тихо протягнув Марко не моє ім'я, і я здригнулася, немов опритомнівши.

У голові закрутилися різні думки. Точніше я спробувала, нарешті, думати.

- Ходімо вже! - мені захотілося терміново до людей, щоб врятуватися, швидше, від себе самої, ніж від Марка. У мене вже є досвід стосунків з найпершим красенем. Власна поведінка і у цьому світі знову заводить мене у таку саму пастку.

Я зрозуміла, що залишатися з Федоровим наодинці небезпечно. Занадто досконалий той молодий чоловік, який знаходиться зараз зі мною! Зібравши волю в кулак, я відскочила, вирвавшись з неміцних обіймів, підбігла до самих дверей і призупинилася там, взявшись за ручку.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше