Глава 26.

Карина.

Ніжне весняне тепло впевнено перетворювалося на літню спеку.

Закінчувався мій перший курс.

Ще місяць тому господар нашого кафе вирішив провести сезонне скорочення персоналу до наступної осені.  З настанням теплої пори студенти, наш основний контингент, вважали за краще проводити час на безкоштовному свіжому повітрі, у парку, сквері або десь іще, тому клієнтів у кафе сильно поменшало.

Денис знайшов роботу в ресторані на іншому кінці міста.  Його напарник і друг, Ромка, поки що залишився біля тітки Люди.  Він трохи сумував без приятеля і посилено шукав собі місце.  Ми з дівчатками не хотіли залишатися без єдиного, і до того ж дуже приємного в спілкуванні, хлопця в нашому маленькому колективі.  Тому, вголос співчували його невдалим спробам пройти співбесіду або, навіть, відсутності запрошень на них, а між собою тихо раділи і сподівалися, що Ромка ще довго буде шукати цю свою нову роботу.

Ми з дівчатками-офіціантками порадилися і залишилися працювати усі, просто перерозподілили між собою зміни, втративши частину заробітку, але отримавши більше вільного часу.  Раніше ми працювали по двоє, тепер виходили по одній.  Винятки становили тільки дні, коли господар отримував значне замовлення на великий стіл. Тепер я була зайнята в кафе всього два дні на тиждень, батьки допомагали грішми, і у мене почалося нормальне студентське життя.

На жаль, я не позбулася бажання економити на всьому або будь-яким способом уникнути витрат.  Якось Максим водив мене в кіно і я, вже в своїй кімнаті, в гуртожитку, виявила в кишені куртки туалетний папір з кінотеатру.  Одразу згадала, як у кабінці, замислившись, на автоматі, знімала залізний корпус, як упихувала у велику внутрішню кишеню в районі живота наполовину використаний, але все ще великий рулон, як виходила з туалету, немов вагітна, і здивований погляд Максима.  Згадала, як він глузливо поглядав на мене всю дорогу додому, але нічого не сказав.  Він, до речі, завжди був дуже обережний у висловлюваннях.  Я вже двічі намагалася припинити з ним зустрічатися, і двічі він зміг мене умовити залишитися з ним, парою.  З нас двох махнути хвостиком і піти будь-якої миті готова була я, а Макс всіма силами намагався зберегти наші відносини.

Весь останній тиждень травня стояла майже літня спека.  У п'ятницю я здала останній залік, а з понеділка починалися іспити.  В суботу я працювала, а неділю ми з Максимом вирішили взяти напрокат велосипеди і покататися за містом, може бути, навіть, покупаємося, якщо вода буде досить теплою.

Макс добре знав місця навколо.  Він сам з невеликого містечка, розташованого недалеко від обласного центру.  За його розповідями, батько у хлопця був досить суворий.  Він володів там місцевим заводом, або двома, або другий тільки планував будувати.  Я не дуже прислуховувалася, хоча Максим охоче розповідав. Його тому і відправили до будівельного вузу.  Батько вирішив, що Макс буде брати участь в закладці і зведенні свого власного заводу, який, до того ж, буде виробляти якісь будівельні матеріали.  І вже цього літа, на канікулах, Макс буде працювати на своїй забудові.

- А ну, піднімайся, сонько!  - мене безжально трясли, потім почали цілувати.

І те, і інше, заважало спати, тому я фиркала, кричала, вимагала залишити мене в спокої, погрожувала встати і поприбивати усіх, хто попадеться попід руку.  Нарешті, піднялася з ліжка, така злюща, що, навіть, на каву в картонному стаканчику, яку Макс купив для мене перед тим, як зайти за мною, не посміхнулася.

Все ще похмура і незадоволена, я їхала в автобусі, відіграючись на бідному Максові за те, що вчора дуже втомилася.  Багато студентів відзначали здачу заліків та отримання допусків, кафе було переповнене, а я бігала на замовленнях сама одна.  Набігалася, наносилася важких таць так, що в ногах ще півночі гули дроти і руки тремтіли.  Ніяких катань на велосипеді мені сьогодні зовсім не хотілося і наполегливість Максима дратувала.

В результаті, замість двох велосипедів, він взяв напрокат один скутер, посадив мене ззаду, хитро змусивши себе обійняти зі спини, і повіз.

На напівпорожньому пляжі мене попустило.  У рюкзаку Максима виявилася тонка ковдра, яку ми розстелили на пісочку. Я ненадовго занурилися в крижану, як на мене, воду і розтягнулася на сонечку, безсовісно займаючи майже все місце на ковдрі. Задрімала прямо на недільному побаченні, поруч зі своїм хлопцем.

Прокинувшись, відчула себе винною і, в той же самий час, вдячною.  Максим дбайливо вкрив мені голову своєю майкою і, поки я, солодко давала хропака під жаркими променями на гарячому піску, сумлінно охороняв мій сон.

 - Їсти хочеться, - прошепотіла я, задоволено посміхаючись хлопцеві.

 - Тут поруч у моїх батьків дача.  Заїдемо?  За одним, познайомишся.

Я знизала плечима.  Давно хотіла подивитися, що таке «дача».  У розмовах я іноді чула про неї.  Тітка Люда говорила про неї швидше, як про місце каторжних робіт для злочинців, Настя з моєї групи, як про місце, де спритні хлопці роблять з легковажними дівчатами різні непристойні речі.  Загалом, цікавість і голод змусили мене кивнути, хоча знайомитися з батьками Макса я не горіла бажанням.

Через п'ятнадцять хвилин Макс привіз мене в село.  Ми під'їхали до звичайного добротного двоповерхового будинку.  На звук скутера у дворі глухо загавкав, напевно, що величезний собака, і тут же, йому почав заливисто і дзвінко подтявкувати цуцик явно дрібніший.  Максим оглянув мене уважним поглядом, причепурив розпатлане вітром волосся.  Було помітно, що він, на відміну від мене, дуже хвилюється.