3.Відьма

Ел

Цілий тиждень пройшов без пригод. Правда здавалося, що хтось постійно слідкує. Бентежило тільки одне — поведінка Джемм. На парах літала в хмарах, а як тільки закінчувалося навчання одразу бігла до свого хлопця. Кілька разів намагалася побачити обличчя Еціо, але він завжди сидів у своїй крутій машині з затемненими вікнами. Просила познайомити Джемм, але вона відмовлялася. Пояснювала, що ще не час, вона скоро познайомить, як тільки впевниться, що він саме той чоловік, якого чекала. Типу я батьки і вона приведе його до мене, просити руку та серце.

Спочатку трохи обурювало, але згодом зрозуміла, що сам Еціо відтягує зустріч. Незрозуміло чому, адже сам розбурхав мого звіра.

З батьком у нас, вперше, досить натягнуті стосунки. Він явно не договорює, а я не допитуюся. Зрозуміла одну важливу річ — відео фальшивка. А щоб довести свої здогадки та вгамувати шосте відчуття я три дні майже до півночі шукала матеріал в бібліотеці. Все одно Джемма зайнята і гуляти нема з ким. 

— Доброго дня, — привітавшись з бібліотекаркою попрямувала відразу до відділу легенд.

— Доброго, зажди, — зупинила мене. Підійшла ближче, дивно оглядаючись по сторонах. — Ось, — протягнула стару книгу, обтягнуту пожовклою шкірою, — Тримай, твоя тема. Рік тому в нас була перетурбація, це коли начальство змінюється. І теперішній головний сказав викинути цю книгу, але я залишила, там найстаріші легенди про перевертнів.

— Дякую, — завжди сувора бібліотекарка раптом стала надзвичайно доброзичлива. Я тепер до всіх відчуваю недовіру. Навіть до Джемм. Відчуття, коли хтось бреше занадто загострюють: чую стукіт чужого серця, помічаю всі рухи, навіть незначні.

— Давай, іди, працюй.

Книга виявилася дуже цікавою. Багато я не знала, тому нотувала все що може знадобитися. Вже перед закриттям прийшов охоронець і за звичкою провів мене за ворота університету. 

— Ти, бачу взагалі безстрашна, — Недан опершись на капот автомобіля, дірявив мене поглядом. — Вештаєшся ночами сама.

— Ха! Дуже смішно, — закотила очі від дотепного питання. Не знаю, чого приперся, але в мене тільки від погляду на нього серце тікає в скач. 

Проігнорувавши його присутність пройшла повз. За спиною почулися кроки й гарчання звіра. Розуміла, що він так не відступить, буде йти до тих пір, поки не поговоримо.

— Крихітко, давай підвезу, боюся за тебе самці можуть багато шуму наробити, — випалив зі смішком. 

— Думаєш я не можу постояти за себе? — різко зупинилася й розвернулася обличчям до нього. Недан зробив ще крок врізаючись прямісінько в мене. 

— Впевнений. Але ти ж розумієш ризик бути пійманою? — зухвалий погляд розбурхує дивні почуття: суперечливі і не зовсім логічні.

— Що потрібно, я поспішаю.

— Підвезу, поговоримо, — трішки схилив голову на бік, підняв кутики губ. 

— Говори тут, або забирайся! — підвищила голос. Нехай не думає, що я його боюся. 

— Ого, левиця, — засміявся. — В мене до тебе пропозиція, — посмішка за секунду зійшла з уст. З’явився той Недан, що проколював ножем мої груди. В грудях знову пекло, повітря ставало все рідшим і звір рвався, волав випустити його на волю. Диявол! Чому мене роздирає від близькості. Відчуваю небезпеку і водночас щось зовсім не знайоме. Мені потрібно навчитися контролювати свої сили поруч з ним, щоб не здаватися слабшою. Я сильна — духом, а це найголовніше. 

— Що треба? — голос звіра починав пробиватися. 

— Спокійно, — зловив за плечі. — Я не ворог, — заглянув в очі. 

  Як би я не намагалася прочитати, просканувати його почуття, думки — не виходило. Останній тиждень, я цьому добре навчилася за допомогою матеріалу, що знайшла в бібліотеці.

— В тебе проблеми з контролем, я можу допомогти.

— І що попросиш натомість? — я завелася з пів обороту. Відштовхнула від себе хлопця і навіть не встигла зняти взуття як перетворилася в звіра. Бігла біля дороги, згодом повернула до лісу й тільки коли більше не відчувала запаху Нейдана зупинилася. Заскавуліла, адже тепер прийдеться залазити додому через балкон. Та й рюкзак залишився там, на місці перетворення. Не хочу туди повертатися, але книга, що дала мені бібліотекарка там, тож прийдеться. 

Випустивши весь негатив, прибігла назад і на мій подив застила: Недан лежав на капоті машини на тому ж місці, де я перетворилася. 

— Знаю, тобі важко довіритися, особливо після відео, і здається ще є щось, що ти не розповідаєш. Але ось це, — трусив над собою моїм записником. Виродок, як він посмів залізти до мого рюкзака? 

Кипіла в середині. Хотіла роздерти його, і перелякалася своїх бажань. 

Недан непомітно підійшов ближче, зняв картату сорочку з плечей й поставив біля лап.

—  Це все, що можу тобі запропонувати, — він явно веселився. Оглядав мене, хоч і була в образі вовка. Ніби ненароком зачепив мій вологий ніс. Помітила на його пальцях татуювання. Його не було того вечора, коли він мене вбив. І на свіжі вони не схожі.

Загарчала у відповідь сподівалася, що він зрозуміє натяк і відвернеться. Недан не спішив, він неначе вивчав кожну мою клітинку, волосинку шерсті, а потім тупо почав сміятися на все горло.