7***

НЕДАН

— Вибач, — різко відсторонилася, ледь торкнувшись губами до моїх. Прикрила долонею рот  й намагалася втекти. Вчасно встиг потягнути на себе. Згребти в оберемок.

  — Куди? — шепнув біля самих губ. Відчув її тремтіння і запах. Чистий кайф без домішок. — Закінчимо, раз почали?

З острахом підняла погляд.

— Я, просто… відпусти, не змушуй мене випускати звіра. 

А він покірний. Біля мене покірний. Остерігається, або ж відчуває вплив магії. Навіть якщо вирветься, не страшно.

— Тобі Кора забагато казок розказала, — розсміявся і ще ближче нахилився до дівчини. Вона впиралась кулачками мені в груди, й продовжувала тремтіти. Не від страху, а близькості й це не могло не подобатися. 

Магія працює.

— Ти слідкуєш за мною? — в очах промайнула злість. 

— Довелося, — зізнався чесно. Звісно не я, мої люди.

— Що тобі потрібно? 

— Від тебе нічого. Хочу помститися Еціо за смерть батька от і все. А ти єдина, хто може його покарати. Як вже казав, я тобі не ворог, хочу допомогти. Я тобі, ти — мені. От і все!

Майже все…

— Як ти дізнався про мене? — недовірливо розглядала мене. Припинила спроби пручатися і навіть мандраж пройшов. 

— Вперше дізнався від Лая, він сказав, що відчуває твою присутність, десь місяць тому. 

— Хто такий Лай?

— Мій друг — маг, — мій особистий охоронець.

— Далі, — робить ще декілька спроб вирватися, але я, щоб вгамувати цілую вже сам. Декілька секунд мордую її губи, на що вона не вміло відповідає. 

— Далі я тобі вже розповідав.

Ти моя приманка, черв’ячок на гачку для виродка, що повинен покинути землю не отримавши третю частину елементу. Те стерво має здохнути — навіки. Вона все почала і закінчиться теж нею.

— І чому я повинна тобі вірити? — дивне відчуття. Дикі нотки в голосі народжували гріховні бажання. 

— Можеш не вірити, — відпустив дівчину. Наполягати не буду, вона сама повинна дійти до істини.

Багато днів мої вовки спостерігали за нею, потім принесли Еціо, на таці звісточку, що обрана є, не померла, як заявляли його маги. Це була перша моя перемога. Еціо вбив всіх магів, залишив тільки молодих, яких виховав сам, але вони поки що не мають практики. І це ще одна перевага. Скоро повний місяць, вирішальний! Скоро всі дізнаються правду. І тоді почнеться нова ера!

— Може розкажеш правду? — Молодець, гарна дівчинка! Іде у вірному напрямку.

—  Я? — Повернувся до неї. Обличчя все ще мало багряний покрив, Ел, пильно дивилась на мене забувши про сором’язливість. Цікавість все ж взяла верх, а нетерпіння я відчував потилицею. 

Лай знову виявився правий.

— А тут є ще хтось? — дратувалася. Показувала на порожній дах будинку огорнутий сутінками.

— Ні-і, ти мені не повіриш, так для чого старатися? Пусту балаканину не люблю, — була вже на грані. Відчував лють її звіра. шаленство та жагу. Вона хоче знати. Можливо не буде вірити, але хоче почути та все зважити. — Зробімо так: завтра ввечері в моєї зграї свято, день народження одного вовка. І якщо ти прийдеш, з батьком звісно, ти ж батькова донечка, — підморгнув, зловивши здивований погляд. — Лай вам розповість всю правду. 

— Ти мені пропонуєш піти в лігво до ворога? На вірну смерть? — з горла рвалося гарчання. Вовк потроху почав рвати тенета магії, лютував.

— Крихітко, — розсміявся, піднімаючись на ноги, — я вожак і тебе, ні твого батька ніхто не чіпатиме. Даю слово.

Ел, розсміялася і теж скочила на ноги. Світле волосся розсипалося по плечах, підносячи до моїх рецепторів запах лілії. 

— Дякую, я відмовлюся, — фиркнула.

— Як хочеш, але подумай, якби я хотів тебе вбити, чому не зробив цього раніше. 

Ми стояли одне навпроти одного. Ел, обдумувала мої слова, а я відчув, що пора тікати. Батько дівчини повертався, а зараз не час пересікатися. 

— Подумай, — нахилився до вуха. Залишив легкий поцілунок на прочинених губах й скочив на землю.

Сів в припаркований за рогом автомобіль й відразу поїхав до с зграї. Не вірив, що вони прийдуть, але перший крок до зближення з дівчиною зроблений, тож тепер тільки чекати. На ній немає слідів запаху інших. Поцілунок був першим, впевнений. Думки я заполонив, і попри мешти, що за допомогою магії. Головне результат. Мені потрібна її довіра та підтримки, інакше не зможу виграти війну, яку ж сам розпочав. 

Ніч пройшла спокійно. Манннаро, тихі як ніколи. Вони люблять навідуватися на мою територію, загонити слабких і знущатися. 

— З днюхою! — на порозі з’явився Лай з дівчатами. — Ось, привів тобі красунь розслабитися. Прошу, — пропустив вперед гостів. Це його традиція, приводити повій зранку, в подарунок. Але сьогодні мені не дуже хотілося розваг. Мої рецептори чули запах зовсім іншої, чистої вовчиці, яку я помітив поцілунком. Приручив магією, але ефект розповсюдився і на мене.  Сподіваюся, це пилюка від магічних трав і вона швидко мине.