16.Ел

Зараз, коли блакитні очі розглядають мене немов атрибут, я вже не впевнена, що зробила правильно, погодившись на умовляння Карателя.

Зіниці тонуть в захопленні, голосне дихання та шалений стукіт серця, його серця. Мого серця. Як і казав Каратель — один такт. Одна партія, тільки двома інструментами. 

Всі мої плани побудовані за ніч, були розбиті на шматочки за сніданком. Каратель відразу відмовився від моєї присутності в зграї. І не тому, що я слабка. Він ніколи не зможе піти проти брата. Не в силі підняти на нього руки.

Я розумію, що він мав рацію, але після того, що він розповідав, я була здивована його витримкою. Смиренністю, стосовно брата.

 “Якби я це не заперечував, в наших судинах одна кров. Я не зможу вбити брата, хоч він на це заслуговує. А якщо Еціо знатиме що ти тут — буде війна. І я впевнений, що рука Еціо не сіпнеться, щоб забити мені кинджал в серце.”  

І він має рацію. Якщо Еціо його вб’є, я не зможу сама йому протистояти, саме тому  погодилася на запропоноване безумство.

— Вау! Ел, а ти ростеш не по годинах, — засміявся Недан, — ніколи такого не бачив. 

Поклав долоню на морду вовку й присвиснув. 

— При одній умові: ти не вмішуватимешся в мої справи й дозволиш покінчити з Еціо. — Недан різко відсторонився й суворо поглянув на Ноя.    

Чоловік мовчав. Він вагався, боровся із собою, але врешті решт вимовив: — Даю слово. 

Недан тільки хмикнув.Я повернулася і вийшла в іншу кімнату, де знаходився мій одяг. 

Каратель точно знав, що потрібну Неду. Відразу попросив мене перетворитися, щоб не витрачати час на дурні балачки. Він достеменно все знає.

Вдягнувшись вийшла до вожаків. Чоловіки сиділи на дивані, розмовляли з келихами в руках. Побачивши мене Недан піднявся і попрощався з Карателем. Я теж подякувала і пішла слід за моїм вожаком. 

— І-і, — протягнув, як тільки двері ліфта щільно зачинилися. Навис наді мною, залишаючи між тілами мінімальний простір. Палкий погляд відчувала шкірою. Звір вловив аромат вовка й задоволено гарчав глибоко всередині. — Ти ж розумієш що це означає? — підхопив вказівним пальцем підборіддя. Змусив заглянути в бурхливі океани й затамувати подих.

— Звісно, — видавила з себе. Не могла… не в силі роз'єднати наші погляди зробила крок назад, але Недан зловив за талію та притягнув до себе.

І все зависло. Ніби хтось натиснув на "стоп". Тільки він і я. Шалений погляд. Рване дихання та магніт між нами. Палке бажання заплющити очі й відчути смак його губ. 

— Чудово, — промовив в міліметрі від моїх губ. Тремтіння покотилося хвилею по тілу від близькості.

Гучне сповіщення про прибуття ліфта на місце призначення дало змогу прийти до себе. Недан зробив крок в бік.

— Як я міг забути! — однією рукою посунув мене за свою  спину.

Не змогла стриматися і визирнула через плече. Охоронець стояв біля дверей на половину перетворений: виднілися гострі ікла, кігті  та шерсть, з-під сорочки. Зіниці світилися жовтим сяйвом, впереміш з хіттю. Сморід його бажання я відчула відразу. Брудний запах роздирав рецептори і нудота підходила до горла.

— Емрі, — гаркнув Недан. — Вона тепер моя, тож відійди, я не хочу бійки. 

— Я не відчуваю її мітки, значить вона нічия! — заревів. 

Зловила долоню Неда двома руками й стиснула до відчутного болю. Ми загнали себе в пастку і єдиний вихід це пройти повз скаженого охоронця. 

— Рухайся за моєю спиною. Не відходи далеко, — прошепотів не випускаючи з поля зору Емрі.

Я покірно виконувала наказ, поки Недан крок за кроком намагався вийти з залізної коробки.

— Вона під моєю охороною, частина моєї зграї. Емрі, давай іншим разом з’ясуємо стосунки, — говорив і просувався вперед. Охоронець помітив  й підскочив впритул. 

Слина капала з іклів, погляд  щомиті шаленів, зіниці світилися все яскравіше і я зрозуміла, його не зупинити. 

— Ти не мій вожак. Наказу “не чіпати” від Карателя не було! — Відкинув Недана  в бік, залишивши дорогу вільною. 

Проковтнувши страх задкувала в бік Недана. Гарячково намагалася підібрати слова, сказати бодай букву. Сухе горло не давало випустити жодного звука. Язик прилип до піднебіння. Розум волав про допомогу та нарікав на необачність. 

— Я сказав МОЯ! — моє плече затиснули в капкан. Гострий, пронизливий біль від укусу вирвав голосний крик. Недан стискав щодуху щелипи, вибивши землю з-під ніг.