18.Ел

— Хочеш погратися? — здригнулася від хриплого голосу над вухом. — Вперед, тільки є проблемка: від себе не втечеш, а від вовків ти більше. Ти ж розумієш, що тут не тільки вовки, є ще кровопивці.

Відчула гарячу долоню на своїй талії. Тремтіння знову повернулося, в наступну мить відійшла від хлопця, щоб не спіймав.

— Не мрій! — прокляття! Як він дізнався. Можливо я голосно думала.

— Ха, крихітко, в тебе на фейсі все написано, — проводжав мене поглядом до авто. Як тільки я всілася на переднє сидіння, зайняв місце водія.

Їхали ми ще довше ніж сюди. З’явилося враження, що він спеціально мовчить, щоб не провокувати мене. Невже я й справді така нестерпна? 

— Так, ти нестерпна! — під'їхав до шлагбаума і зупинився. — Ти навіть не уявляєш наскільки ти голосно думаєш. 

— Пропонуєш взагалі не думати? — фиркнула.

Шлагбаум піднявся, охоронець не зводив погляду з мене, але авто більше не зупиняв. Недан бурмотів щось під ніс майже до виїзду на швидкісну трасу, де я й побачила авто батька. Зателефонувала, щоб він зупинився. Попросила Недана розвернути авто. Я повинна все пояснити батьку, благати покинути місто і чим швидше, тим краще.

Я говорила він тільки хмурив брови. Пропалював Неда гнівним  поглядом і зрештою присів на капот машини.

— Я не поїду, навіть не проси, — злісно гримнув батько. —  Як ти це собі уявляєш? — ходив вперед назад, нервово розмахуючи руками. 

Недан зневажливо спостерігав за нами, а я тільки зараз зрозуміла, наскільки він привабливий, брутальний. Навіть без бороди, брутал вищого ґатунку. Вузькі джинси сиділи низько на стегнах, чорна майка обтягувала торс, дозволяла розглянути накачані м'язи. 

Прокляття! 

Куди мене несе! У свідомості спливло “ти голосно думаєш”. 

Тряхнула головою, проковтнула колючий клубок, повернулася до батька, щоб вигнати картинку з моєї голови. Боже! Мене хочуть вбити! Вбити! А мої мізки киплять від думок про хлопця, який обманював з першого дня нашого знайомства.

— Еш, — після недовгого вислуховування проповідей батька, підійшов ближче Недан. — Я дав слово Карателю, і не порушу, але захистити тебе — не зможу. Сам знаєш, ти не молодий і давно не полював, це може коштувати нам життя. Всім. Тим паче, що ти перший можеш поставити під загрозу життя Ел, якщо потрапиш до рук Еціо. 

Батько опустив очі. Недан говорив правду і я це розуміла, але все одно захотілося врізати між роги, щоб не розмовляв з моїм батьком так зневажливо. 

— Присядь в машину, залиш нас на одинці, — наказав, ніби я його слуга. Закотила очі до неба й навіть не думала рухатися. Нехай говорить, я теж маю право чути.

Чоловіки переглянулися. Недан роздував ніздрі, нервував, а батько випалив слова, які я зовсім не очікувала почути:

— Залиш нас, донечко, — стиснула кулаки,  послухалася. Я звикла слухати батька. 

Якби я не намагалася нагострити слух, нічого не виходило. В боковому дзеркалі бачила, як Недан говорив, але жодного слова не могла зрозуміти. 

— Доню, — батько відчинив дверцята авто, присів навпочіпки, й взяв мою руку в долоню. — Недан мені все пояснив.

“Що пояснив? Я не розумію, чому ти його слухаєш, а мене ні!” — Хотілося кричати, але я тільки опустила голову. Тримала в собі образу, відганяла сльози, що вже підступали до очей.

— Я поїду до свого друга, він живе високо в горах, пам’ятаєш я про нього розповідав. Адресу зараз відправлю повідомленням, а ви потім самі мене заберете, домовилися? 

В голосі частинки болю, навіть трішки радості та хвилювань. 

— Кожного дня ввечері, я буду чекати від тебе повідомлення, домовилися?

Не в силі вимовити й слово обійняла батька за шию. Відчувала себе покинутою, туга тиснула на грудну клітку і я вже не була впевнена, що роблю правильно.

Зрештою ми попрощалися. Батько поїхав в протилежний нам бік. Я притулилася до бокового вікна. Тепер душило відчуття зради. Хвилювалася, щоб батько доїхав без пригод і дуже сподіваюся, що Еціо за ним не слідкуватиме. 

— Що ти йому сказав, — промовила байдуже. Не повертала голови до водія, дивилася вперед, прислуховувалася до болючих ударів серця.

— Нічого такого, що ти не знаєш, — як завжди у своїй манері. А чого він нього очікувати?! Бовдур!

Відповідь офігенно розпливчаста відбила в мене бажання говорити взагалі. До самої зграї я тільки зрідка дивилася на Неда і зітхала. 

Гарний, сучий син, але характер нестерпний. Як тільки ми опиняємося далеко одне від одного — як кішка з собакою, головне не порушувати особистий простір — іскрить. Світ випаровується за мить і хочеться впасти в безумство, торкатися і цілувати!

— М-м, мені подобаються твої бажання! — різко повернула голову до водія. Недан нахилився й задоволено, в декількох сантиметрах від обличчя усміхнувся. 

Занадто близько! Ритм серця знову стрімко набирав швидкість. Блакитні очі поглинали, вітром здували думки  з голови. Крихітні міліметри, що розділяли нас здавалися найненависнішими на землі. 

Затамувавши подих очікувала. Вібрація поглинала тіло, розум відмовив, як гальма на великій швидкості.