19.Недан

— Скажи Бурому нехай зайде до мене, з Лаєм, — віддаю команду покоївці. Наша зграя поки невелика, але вже встигла побудувати свій квартал, на краю міста.

Ми не кочуємо, як заведено. Я вибрав спосіб Ноя — мінімальна кількість людей. Тоді не буде зайвих запитань, чому в тебе немає зморшок на обличчі. 

До Острова нам далеко, по всіх параметрах, але послідні п'ятдесят років живемо досить спокійно. Тепер треба нагострити вуха, тим паче, що до повного місяця менш ніж два тижні. 

Туго причинив двері в кабінет й присів в крісло. Намагався викинути з голови весь непотріб, але те що сталося калейдоскопом повторювалося в голові. 

Я ніколи не вірив у всю маячню з парою. Чистокровки не можуть вибирати собі жінку, на відміну від лікатопів. У них є істинні пари, вони шукають їх, іноді не знаходять. Поставивши мітку, я присвоїв Ел собі. Назавжди. Коли зуби впилися в ніжну шкіру, струм пронісся венами. Звір прийняв Ел відразу, задоволено бурчав, голова на мить закружляла від ейфорії й наступної миті, я вже летів в бік стіни. Емрі пощастило. Я був готовий роздерти виродка, якби не поява Карателя.

— Бачу пташка передумала? — навіть не помітив як Лай увійшов до кабінету. — Чи ти її спеціально помітив? 

— Не спеціально, — незадоволено глянув з-під лоба. Лай відразу посерйознішав й присів навпроти.

— В чому справа? Каратель? 

— Мій вовк її прийняв. Це не перша мітка яку я поставив, і цього разу він прийняв.

— Ні крихти не здивований, — закинув ногу на ногу, — ще коли ти просив її зіллям нафарширувати, я вже запідозрив, що ти нерівно дихаєш. І справа не у лілії. Серце, відчуття не обманеш.

Лай говорив, а я тільки більше злився. Це змінює весь мій план! Весь! Враження, що  Каратель все підлаштував. Знав і не сказав. Його здібності працюють не гірше ніж сто років тому. Він з'явився в слушний момент, у збіги віриться важко.

— Тільки план доведеться змінити. Я мушу її захистити, розумієш? А після слів Ноя, мені здається це майже не можливим. До сьогодні я не дуже переймався, яким буде її кінець, я хотів смерті Еціо, а зараз все змінилося. 

Я ніколи  не хотів її смерті, але суворо намагався виконати план, який написаний десятиліття тому. Вважав своїм обов’язком помститися за батька. І старався не звертати уваги на протести відчуттів та серця. Тепер ігнорувати не можу. Я чую її думки, стук серця лунає мелодією в вухах, скоро і вона зможе читати мої. Це особливості пар лікатопів. Ми зв'язані не тільки фізично — морально. Її хвилювання, радість, розпач — все. Я все відчуваю. Парі потрібен час, щоб відчути, тим паче, що вона чистокровна. Ми різні, але вже одне ціле.

Бурий так і не з’явився. Десь в лісі знайшли нашого пораненого вовка і він пішов оглядати місце злочину. Думаю, це попередження, але озвучувати не буду, мені не потрібна паніка, а вирішальна битва зовсім скоро.

Обговоривши подальші дії, Лай залишив мене в кабінеті.

Наказав покоївці влаштувати пару в моїй спальні, а сам боровся зі звіром. Від думки, що вона лежить в моєму ліжку, хижак рвався на другий поверх, щоб бути ближче. 

Треба було надати їй іншу кімнату, поки не відчує мого звіра, не віддасться мені, як жінка. Треба, але я не можу. Чутки розносяться по зграї швидше ніж я встигну дійти до кабінету. Було б багато питань, вони нікому не потрібні. 

Тільки як втримати в собі пристрасть, що розриває, питання важке. Я не буду її брати силою. Хочу бути потрібним, коханим. Ми не люди, розлучення нам не світить, вік жити в ненависті не хочу. 

Хочу відчувати її любов серцем. 

Сумно посміхнувся, згадавши як Ел трусить поруч зі мною. Дівча, молоде наївне дівча! До неї ще ніхто не торкався, уста цілували тільки мої губи. 

Потер обличчя, відновлюючи в пам’яті ніч на даху. Так, я тоді попросив Лая допомоги, але зараз зрозумів, що бажав цього поцілунку.

О пів на другу, в цілковитій темряві підінявся до спальні. Ел спила на краю ліжка, волосся розкидане по подушці манило. Я люблю, чорні шовкові простирадла, і Ел зараз, ніби ангел серед пітьми.

Тихо притягнув крісло, всівся біля ліжка, дивився на розслаблене обличчя дівчини. Красива, невинна і скільки зараз на її плечах. 

До світанку просидів в кріслі, не зімкнув ока. З першими променями сонця вигуляв звіра і встиг повернутися, прийняти душ, зайти до спальні. Ел ще спала.  

Втомлений довгою ніччю ліг поруч, прикрив очі. Звір відразу відчув близькість пари. Повернувся до Ел, зарився носом в ароматне волосся, поклав руку на талію й посміхнувся. Дівчина тихенько застогнала, але не виривалася з обіймів.

За лічені секунди заснув, а коли відкрив очі, Ел зникла. Підхопився на ноги й відразу застиг. Тоненька постать стояла на балконі з чашкою в руках. Значить і кухарка вже приносила сніданок, я навіть не чув. 

— Доброго ранку, — забув, що я тільки в одних боксерах і підійшов ближче. Ел, зміряла мене злим поглядом.

— Не можу з тобою погодитися. Якого ти біса забув в моєму ліжку? — відвела погляд. 

— Це моє ліжко, крихітко! Попрошу не забувати, що я тут вожак, прояви повагу! — норовливе стерво. Не хоче поступатися навіть зараз. Знаю, що відчуває теж що і я.