26.

Зробивши глибокий вдих, повернулася обличчям до чоловіка. Гордо задрала голову.

— Я не знаю, що з тобою зробила пітьма, або з твоїми мізками, і мені вже не цікаво. Відвали!

Штовхнула в груди  нарешті змогла відкрити двері. Вибігла в коридор, хотілося повернутися і розмазати його по стіні. Нестерпний дурень! Як тільки язик обернувся таке ляпнути!

Збігла по сходах, на ходу віддала наказ покоївці  нагодувати ватажка. Опинившись на вулиці, відразу пішла у бік лісу. З болем дивилася на те місце, де учора все сталося.

Трохи постоявши, все ж вирішила рухатися далі. Образа ще горіла в душі, ноги самі несли мене вперед по стежині. Гірко зітхнула, дивлячись на високі дерева і порожню доріжку. Дуже шкода, що зараз день, я б із задоволенням пробіглася би лапами по хрустких сухих гілках.

Ризикувати не стала, все ж тут можуть бути люди. Пленталася доріжкою, вже польовою. Плитка давно закінчилося, тільки моє бажання тупати далі перемогло. Уперто мчала вперед, не надаючи нічому значення, і тільки перед прірвою вловила чужий запах.

— Довго ти мене не помічала, — зупинилася. Не обернулась, адже голос Зубра відразу впізнала.

— Слідкуєш за мною? — відповідь була очевидною, але більше не знала що сказати.

— Ні, випадково вийшло. Розмовляв з Карателем по телефону, побачив як ти вилетіла з будинку, вирішив подивитися, що до чого. Та і відпускати тебе одну не дуже безпечно.

—  Може тебе Недан попросив?

Чоловік став поруч, пліч-о-пліч, дивився вперед, повторював мої дії. У відповідь просто промовчав, я ж не втрималася, пирхнула і зробила ще крок.

Про це місце я дізналася завдяки Лаю. Скелі, самотні дерева ростуть на каменях, що здавалося б неможливо. Подивитися вниз, здається, кінець світу і далі нічого немає, але це просто яма. Великий яр, де не видно дна, тільки верхівки дерев і тоненький струмочок гірської річки. Дикість природи, унікальність і повітря, що п'янить, кисень, яким неможливо надихатися.

Кілька днів тому, вночі, я тут знайшла мага, коли вигулювала вовчицю. Він стояв в кроці від безодні, не моргаючи дивився вниз, здавалося, молився, адже я чітко бачила, як його губи рухалися. Правда, як тільки зрозумів що не один відразу перестав і обернувся.

— Як Нед сприйняв новину про вовка? — голос чоловіка як ніколи виказував нотки занепокоєння.

— Говорить, що відчуває його, не вірить.

— Я, до речі теж. Ной стверджує, що все правильно, але мене не покидає відчуття, що нас просто водять за ніс.

І Нед про це говорив. Підступності Еціо немає меж, він грає всіма, немов пішаками на шахівниці. Тільки він вирішує коли, хто і де повинен покинути гру.

— Треба відпустити Мейс.

— Ти теж пробувала своїй крові? Мізки зовсім відбило! — заревів. Смикнув мене за руку, повернув до себе обличчям. — Хоч розумієш, чим це загрожує?

— Так! Еціо постійно на крок попереду, мене це вже  дістало. Не хочу грати за його правилами, розумієш?

Жахливо посміхнувся.

— Шкода, що ви з Ноєм не істинна пара! Говорите однаково. У вас відмінно б вийшло знищувати все навкруги, навіть без єдиного руху.

— Я поки що нічого не зруйнувала!

— Саме так, поки що, — кинув через плече і зробив крок назад. — Але я за будь-який кіпіш, якщо хочеш закинути наживку — я не проти. Після вчорашньої вистави, я більш ніж упевнений — брат тебе недооцінює.

— Чому Каратель не вірить в мене? — пішла слідом. Смикнула чоловік за лікоть, змусила зупинитися.

— А хто говорив про Карателя?

Недан

Як тільки за нею закрилися двері, я не втримався, врізав кулаком в стіну. Рани відразу почали кровоточити, нестерпно пекти. Уперся спиною в холодний цемент і повільно стік на підлогу.

Погань! Яка ж ти погань Хаан! Навіть з того світу не даєш мені спокою! Адже знав, що Ел не торкався жоден чоловік, знав і понісся. Ошпарили слова відьми, в’їлися в мозок, а як подумав, що мітка зникла, адже вони мене переконують в тому, що вовк мертвий, відразу відсмикнув футболку. Слід є, правда трохи червоний ще, але є, а значить я правий, і в мені не фантомний біль, мій вовк — живий. Це стерво магією і травами загнало його в пітьму. Хоча там, повинен бути я. Кров Ел не спрацювала на повну, напевно. Повернула мене, загнавши вовка на моє місце.

Чортові маги! Будь ти проклятий Еціо! Разом з моїм характером.

Відчував її біль, намагався налаштуватися на думки Ел, почути їх, але вона була занадто далеко.

— Ти чого бушуєш? — розплющивши очі, побачив Лая. — Тепер тобі краще? Коли накричав на дівчину?

Біль пройшов миттєво, ревнощі підняли мене на ноги, змусили забути про все на світі.

— Тобі-то що? Вона моя пара! Мітка є, вона не зникла, а це означає, що мій вовк живий!

— Вітаю! — Єхидно кинув. — Тебе тепер тільки це хвилює? — не відводив погляд. Іскорки летіли від тертя наших гляділок, але ніхто не думав здаватися. — Добре, можливо ти правий, і вовк ще живий, або замкнутий десь магією. І як ми повинні його врятувати, якщо ні я, ні Ел не відчуваємо присутності звіра? Звичайно, можна зібрати магів, шукати вихід, але скільки часу на це знадобиться? Рік? Два? —  Він відкрив двері й збирався вже йти. — Подумай, чи є цей час у твоєї пари?