29. Ел

– Якщо зможу, звичайно, – як я могла відмовити?

– Мені потрібні нові танцівниці, як ти знаєш, я, поки не можу покинути місто. Можеш з Неданом піти ввечері у бар і вибрати? Не бійся, я ніколи не лізу під спідницю, якщо вони самі цього не бажають. Недан знає всі критерії.

Дивилася на чоловіка, що лежить на ліжку. Його похмурий вигляд допоміг прийняти рішення майже відразу.

– Добре, якщо це безпечно для дівчат.

У слухавці запанувала тиша, декілька миттєвостей чулося лише  інтенсивне дихання.

– Я нікого не тримаю силою, вони коли приходять на кастинг, знають куди йдуть, до того ж вони усі перевертні. У моєму місті немає місця простій людині.

– Я тобі вірю! – знову вляглася на плече, щоб Нед не помітив мою посмішку. – Ми все зробимо, не хвилюйся.

Поклала телефон на місце, закуталася в ковдру, обійняла чоловіка і заплющила очі.

Через десять хвилин Нед в нахабній манері наказав мені підійматися і виконувати мою ж обіцянку, дану Карателеві. Він злився, але ні слова не сказав. Тільки кидався красномовними поглядами.

Піднявшись з ліжка відчула звірячий голод. Попросила чоловіка щось принести з кухні, уважно спостерігаючи за його реакцією. Якщо чесно, чекала невдоволення, але він тільки підійшов, поцілував у скроню і почав одягатися.

– Можна питання? – сіла на краєчок ліжка, спостерігала як чоловік ховає своє тіло під тканиною.

– Давай.

– Навіщо Ною стільки дівчат? Він і правду залишає за ними вибір як говорять? – я ще сумнівалася, навіть відчула, що трохи поспішила, спираючись тільки на невдоволення Неда. Хотілося подражнити й спостерігати, як він поводитиметься.

– Правда, він завжди тримає своє слово, – буркнув. Йому не подобалася ідея, я бачила, або ж боявся, що я можу щось нового про нього дізнатися.

– Ной сказав, що ти все знаєш. Ти багато дівчат для нього знайшов? – Вже йшов до дверей, але зупинився. Обернувся обличчям до мене, здивовано вигинаючи брову. Повільно наближався до ліжка і чорною хмарою навис наді мною.

– Відколи став ватажком, років п'ятдесят напевно, – дивився прямо в очі. Відчула його тепле дихання у себе на губах, прикрила повіки в очікуванні поцілунку. – Але це тільки робота! 

І двері легенько відчинилися, залишаючи мене глибоко дихати шлейфом чоловічого запаху. Злісно подивилася у бік закритих дверей, і опустила ноги на підлогу.

– Засранець, міг би й поцілувати! – фиркнула. Звелася на ноги, відкинувши ковдру.

Грати він зі мною надумав, або ж це істинний Недан?

А який він насправді я не знала, навіть згадуючи усі наші сутички, можу сказати тільки одне – різний як пори року. Якщо на початку він дратував як упир, зараз же балдію від його темного погляду. Ніжних дотиків, і...

Боже! Про що я думаю!

Підійшла до дзеркала у ванній, роздивлялася червоні щоки й злякалася думок. Здалося, що це не моя голова, адже раніше я про таке навіть не думала.

– Їжу принесуть через пів години, встигнемо прийняти душ і вибрати тобі одяг. – Нед з'явився дуже несподівано, підійшов ззаду й обійняв за плечі, поклавши підборіддя на моє плече.

Сором ще більше пронизав обличчя, адже на мені немає ні клаптика одягу. Чоловік з вогником в очах оглядав моє тіло, а в наступну секунду ми вже стояли в душовій кабінці, під струменями теплої води й цілувалися. Неда навіть не бентежило те, що він промок наскрізь.

– Стій! Рани! – Спохопилася я, потягнула вверх край футболки.

– Забий! Я не відчуваю болю поряд з тобою!

І все…

Знову відключив мені з'єднання зі світом. Розум уловлював тільки обривки фраз, тіло насолоджувалося дотиками. Опам'яталася я на ліжку, закутана в рушник, і намагалася вирівняти дихання.

Піднялася на лікті, шукала мого чоловіка, не хотіла думати, що він залишив мене одну після нашого безумства.

– Знову вона все переплутала! – Почула голос Неда з гардероба. – І як в такому бардаку можна хоч щось знайти?

Піднялася з ліжка, йти в чому мати народила я не ризикнула, адже вже час пізній, нам пора збиратися. Одягнула чоловічу футболку, яка валялася на підлозі, правда трохи вологу.

– Що сталося? – хіхікала, спостерігала як Нед щось шукає в нижній шухляді.

– Не можу знайти одну річ, напевно покоївка знову тут господарювала, і скільки разів їй говорив не лізти. – з усієї дурі закрив шухляду.

Не мала поняття, що він шукав, але підійшла до вішалки, зняла білу сорочку без коміра, такого ж кольору легкі штани. Посміхнулася і протягнула йому.

Собі узяла коротку джинсову спідницю і мій улюблений білий топ. Під суворий нагляд чоловіка змінила одяг.

У кімнаті на нас чекала ситна вечеря. Впоравшись з куркою і салатом, трохи підвела повіки й нанесла блиск на губи. Знайшла свій улюблений рюкзак і чекала мого чоловіка. Він все ще відчитував покоївку за промахи.

Разом, спустились вниз де нас чекав хлопці.

– Ви в клуб? – здивовано підвів брову Лай. – Разом?