30.

Бажання Карателя набрати  в арсенал нових дівиць зрозуміле. І напевно термінове, судячи з реву. З його темпами та вимогами не кожна може  жонглювати так, щоб догодити. Але зараз це взагалі ні в які рамки, адже знає, що Еціо ходить по п'ятах, і хто знає за яким рогом чекає.

 Пів біди. 

Вона погодилася! Чесно я скипів, але мовчав не хотів порушити крихке розуміння, яке ми змогли побудувати, буквально за дві години.

Я шокований, вона не була з чоловіком, тільки мій запах, тільки я…

І це, біс візьми, трохи мене підкосило. Я ніколи не мав справи з безневинними дівчатами. Навіть не знав, що запитати, просто прокручував наш перший раз в голові й почуття, що нахлинули знову затьмарили усі проблеми.

Пошкодував, що ховав в собі чуття, ховався під гординею і помстою. Тоді, можливо, мій вовк зараз не переносив би муки в підворітті.

— Про що думаєш? — пара ще злиться. Шкода, що не розуміє, який я розлючений. Потрібно навчити її говорити "ні", інакше постійно будемо на побігеньках.

Жестом запросив сісти в салон автомобіля. Попросив Зубра крутити кермо, сам сів біля Ел. Ризиковано ось так, і майже ніякої охорони. Мої вовки віддають перевагу іншим закладам, а правду сказати поки що небезпечно. До повного місяця декілька днів, побоювався ще каверз від Еціо, тим паче, що їх план вдався. Мій звір глибоко замкнутий і поки що не відчуваю змін, тільки наростає тривога і злість.

— Нед, — штовхнула мене ліктем. Дивилася як на ворога і дула губки.

— Так, — закинув руку на мініатюрні плечі.

— Я поставила питання. — Холодно промовила.

— Повтори.

 Демонстративно закотила очі.

— Де ти літаєш? — злилася. Вже іскорки плескалися в зіницях. Мені страшно хотілося ржати, але стримався.

У жінок дивне уявлення про пару. "Якщо мій мужик, це означає постійно мають бути на одній хвилі". Немає такого, і бути не може. Ми, як були, так і будемо хижаками й тільки від жінок залежить, на кого ми полюватимемо, на нових жертв або кожного разу підкорюватимемо свою самку. Ел досі не дуже зрозуміла. Нічого, як тільки закінчимо з "братом" Еціо, почнемо перевиховувати. Головне щоб зрозуміла — ми різні, але одно ціле. Інакше буде дуже складно.

— Я думаю, — запустив пальці у білосніжне волосся. Доторкнувся кінчиком носа до її. — Не зли мене! — рикнув, зігнувши губи в посмішці. — Ти підкидаєш думок, повинен же я обдумати, як краще захистити свою вовчицю.

Це швидше брехня, ніж правда. Навпаки я втрачаю здатність думати, коли мене наповнюють емоції. Так було завжди, і так є зараз.

— Тоді мені може взагалі не розмовляти? — капризує. Для мене така поведінка нонсенс, адже вовки, які виховувалися зграї, так не поводяться. Вона звикла до людських законів, добре мені знайомих правил і поведінки. Мені подобається. Навіть проскочила думка, щоб трохи змінити правила в зграї на людяніші.

— Не погано б! Тиждень, зможеш? 

Пирхнула і відвернулася до вікна. Хотіла ще вивернутися з обіймів, я не відпустив. Навпаки присунувся ближче, насолоджувався запахом моєї лілії.

— У тебе є легка накидка? — окинувши поглядом її топ сказився. Все на показ. Вона не може так розгулювати, де повно вовків і ненаситні кровопивці. Я попередив Сарні, щоб вампірів не пускав, але це не означає, що їх там не буде. Ця мерзота як дим, іноді неможливо зрозуміти, є вони чи немає. І ще є думка, що тварюки підкуплені одним перевертнем, схибленим на моїй парі. Є чутки, без доказів, але варто бути напоготові.

— Ні!

Навіть не обернулася. Горда! Продовжувала дивитися у вікно, спостерігаючи, як швидко змінюється пейзаж. Ще більше злилася.

— Зупини біля магазину, — доторкнувся до плеча водія.

Наказав Ел чекати мене в машині. Панночка не відповіла, образилася, тільки дивилася з-під лоба, покусуючи апетитні губи. Зайшов в перший магазин, що попався, купив першу-кращу ганчірку, яка виявилася на моєму шляху і швидко повернувся.

Проклятий Ной! Якби не він, ми б зараз вивчали біологію! 

І злився, і був вдячний Карателеві, адже у нас мало часу до повного місяця, а я дотепер навіть не знаю, як захистити Ел.

Сам накинув вовчиці на плечі білу накидку і наказав не знімати, тільки вдома. Намагалася тріпатися, але я швидко поставив на місце. Я ніжний тільки в ліжку, а в таких випадках ніколи не поступлюся. Не хочу, щоб на мою пару слину пускали. Вона моя! Крапка!

По дорозі почалася злива, незрозуміло від чого, адже ще п'ять хвилин тому повітря було просякнуте вогнем.

— У багажнику є парасолька? — Забув що за кермом не Лай.

— Не знаю, думаю так. Лай завжди передбачливий.

Коли машина зупинилася, сам вирішив перевірити, багажник, але Зубр мене зупинив. Подивився у бардачок і дістав звідти маленьку парасольку. На нас двох повинно вистачити.

Допоміг вибратися з авто, правда моя скривджена тигриця навіть руку не захотіла прийняти. Сама, все сама, в гордій самотності.

Відразу зашли у бар, намагався швидко провести до ВІП кабіни Ел, щоб якомога менше вовків вчуло її запах.