33. Ел

Нед відвернув мене від роздумів про брюнетку. Почувала себе огидно й дуже сподівалася, що вампіри не потрапили на Острів. Сіпалася від кожного шереху, те й робила, що поглядала на екран мобільного. В очікуванні дзвінка від Ноя.

Він мовчав, а значить все добре. А коли Нед все ж відтанув, і ми вийшли на вулицю, я зовсім про все забула. Тільки повідомлення татові написала, коли дожовувала останній пончик.

Дорогою додому мені було якось ніяково. Усі вирячилися на нас з Недом. Я, правда, хотіла йти за руки, але він нахабно припечатав мене собі під крило. Звичайно я не проти, але погляди, що нас вивчали, дуже сильно лякали. Та і в новинку мені з хлопцем затискатися на людях, а мій чоловік взагалі безцеремонний. Може поцілувати при усіх і навіть руку на дупу покласти. Я від таких жестів почувала себе не у своїй тарілці, тільки сказати йому соромилася. Чого гріха таїти, мені подобалося, але це занадто інтимні речі.

— Все, ну постав, — попросила перед дверима будинку. Нед незадоволено стиснув губи, але виконав прохання.

— Боягузка!

Пояснювала до самої спальні, як себе почуваю, коли він такий розкутий на людях. Навіть попросила не робити так більше, поводитися стриманіше, на що він тільки реготав. Потім, взагалі підійшов, і просто зірвав з мене сукню, відніс в душ, сам витер рушником і уклав у ліжко.

Ще одна наша ніч здавалася казкою. Той Нед, що в ліжку, дуже сильно відрізнявся від ватажка. Дуже! Вони взагалі не схожі! Він правда любить усім серцем. Наодинці показує істинну свою сторону. І тільки з появою на горизонті хижаків намагається показати, хто тут головний.

Тепер я зрозуміла. Знаю, як далі діятиму, і на які важелі давитиму.

— Привіт. — підвелася на лікті. За вікном вже високо зійшло сонце, а я тільки розплющила очі. Відразу напоролася на задоволені блакитні очі й усмішку.

— Угу! — владно упіймав мене за вилиці й притягнув до себе.

Впився в губи поцілунком і згодом прошепотів: "Підіймайся, нас Лай чекає."

Разом прийняли душ, одяглися і вийшли до мага. Він стурбовано міряв вітальню кроками.

Нед увесь час тримав мене за руку, немов маленьке дитя, щоб не загубилася. Запросив Лая в кабінет. А як тільки ми всі там опинилися, сів на диван і потягнув мене до себе на коліна.

Мої щоки миттєво спалахнули жаром. І хоч Лай навіть не звертав на це увагу, мені було дуже незручно.

— Ну, не тягни! — Недан почав втрачати терпіння, а я не переставала робити спроби пересісти на диван, але ні. Моя пара тільки потішався, весело підморгував і тихенько реготав. Відчувала, як вібрують його груди від сміху, і починала злитися.

— Нед. — запустив пальці у волосся Лай. Не припиняв дивно поводитися. — Це лупо. Я перевірив, розумієш. Вони Мейс обробили, знали сволоти, що ми можемо викрити. Або ж цього і домагалися. Час йшов і йде проти нас. Твій вовк може поки що і живий, але я не впевнений, що ми зможемо повернути його до звичного життя.

Відчувала провину. Дивилася на чорне обличчя Неда, обійняла за шию і з усієї сили притиснулася до жаркого тіла. Його аромат трохи заспокоював вовчицю, дарував надію. Але коли мене залишили на дивані в гордій самотності, я дуже злякалася.

Нед підійшов до столу, присів на край стільниці й одним рухом змів все на підлогу. Документи, ручки, навіть маленькі скляні статуетки голосно приземлилися, розсипавшись на дрібні шматочки. Важке дихання чоловіка наповнило кімнату. Лай мовчав, як і я. Страх за коханого скував всі нутрощі. Вовчиця гарчала, просила справедливості, просила свого вовка.

Нед різко відштовхнувся від столу і підійшов до дверей.

— Недане. — схопила за руку, благально дивилася на нього.

— Не зараз. — пригніченим голосом відповів, навіть не подивившись на моє обличчя.

— Не йди далеко, будь ласка. — пискнула. Мене душили сльози.

Це моя провина — крутилося в голові. І доки бачила спину мого чоловіка, я трималася. Як тільки двері зачинилися, я стікла на підлогу без сил.

Не знала як допомогти, навіть до кінця і не розуміла, як бути далі. Що за цим послідує. Боялася, щоб він мене не відкинув, або не пішов. Не хотіла в це вірити, але саме це почуття крутилося в грудях. Серце стукало, як божевільне, я хотіла піднятися і побігти за ним, але не могла встати. Хтось відняв у мене сили й навіть вовчиця ридала, голосно вила. А я тільки стиснула до скреготу зуби.

— Ел, — сів навпочіпки біля мене Лай. — Поговори з ним, він тебе послухається. Я обіцяю, шукатиму вихід, не здамся до останнього.

У словах мага відчувалася щирість. Він хвилювався за ватажка не менше, ніж я. Кивнула у відповідь, кілька разів глибоко вдихнула повітря і спробувала піднятися. Залишила Лая і відразу пішла до спальні.

Не помилилася. Недан сидів на терасі, прямо на підлозі.

— Ми ж домовилися, що пройдемо це випробування разом, і ми це зробимо! — тихенько підійшла ззаду, обійняла, ніжно погладжувала долонькою щоку. Намагалася передати свою ласку і хоч трохи заспокоїти його.

— Здається ти не розумієш — нас більше немає.