34.

Вибрався з моїх обіймів. З несамовитим болем дивився в очі. Я бачила, як він боровся з собою.

— Мені треба подумати, Ел. Зрозумій, якщо мого вовка немає, — опустив голову, — ти вільна. Я…

— Неде, — відразу підійшла ближче, хотіла обійняти, але він зупинив мене.

— Яке майбутнє нас чекає? Ти — житимеш довше, я невдовзі помру. Будеш альфою, я в цьому впевнений. А я, твій хлопець — людиною? Погодься, звучить безглуздо. Пробач, що не зміг тебе захистити.

Направився до дверей, але я перегородила йому шлях.

— Ти його відчуваєш? — вимовила з надією. Нед тепло посміхнувся, протягнув кінчиком пальця по щоці й відразу поцілував те місце.

— Так. Ел, я хочу щоб ти знала, я не здамся, але мені саме зараз потрібний тверезий розум. А поряд з тобою я не можу думати. Будь хорошою дівчинкою. Відпусти мене шукати вихід, у нас занадто мало часу.

Сама поцілувала в губи і відійшла. Я розумію, є такі моменти, коли хочеться тиші, немов тільки там є відповідь.

Нед залишив мене одну в кімнаті. А я все ніяк не могла зрозуміти, як Мейс могла обійти ефект  трав. Якщо тільки Еціо від самого початку не розрахував все до єдиного розвитку подій. Я ніяк не могла зрозуміти, навіщо вся ця гра. Намагалася, але не могла.  Все дивно.

Згадуючи про усю ту нісенітницю, про яку розповідала Кора, потім і навіть сам Нед, я намагалася склеїти усі думки, зрозуміти, хоч куточком мозку Еціо. Я зрозуміла тільки одну річ — в його діях немає логіки, він просто бавиться. Можливо, якщо Нед у минулому порушив його плани — просто мститься.

Від таких думок мороз пробігся по шкірі. Перед очима спливла картина, як Еціо вбиває Неда. Настільки реалістично, неначе бачення. Або ж знову чиясь осоружна гра.

Щоб відволіктися, вийшла в коридор і спустилася вниз. Дивилася у вікно, як садівник поливав кущі, намагалася викинути все з голови. Здавалося, що божеволію, бо моя підсвідомість малювала страшні картини.

Хотілося з кимось поділитися.

Стало дуже образливо за Джемм, ми стільки дружили, а вона просто мене відкинула, заради короткого роману. Те, що він буде саме таким я ні хвилини не сумнівалася.

Важко зітхнувши, повернула голову на шум. Лай вийшов з кабінету насупленный, зі строгим виразом обличчя, і навіть не помітивши мене, пішов геть. Нед так і не з'явився. Я підійшла до дверей, і ще довго стояла, наважувалася, увійти чи ні. Але зрештою, пішла в сад, де лежав у гамаку Зубр.

Сьогодні він обіцяв майстер клас, але я напевно прогуляю. Не хочу залишати Недана самого. Навіть ногою не хочу ступати далі за цей двір.

— Розкажи, про якого брата ти казав біля ущелини, — не знала з чого почати розмову, аби лише відволіктися.

Чоловік зміряв мене скептичним поглядом, встав і показав на альтанку, щоб не паритися на сонці. Наказав покоївці, що проходила повз, принести два холодні чаї і всівся на лавку в альтанці.

— Тобі пощастило, Ел, з одного боку, звичайно. Коли ти один в сім'ї, не доводиться жити в постійному страху за життя рідних людей, крім батьків, звичайно.

— Не скажи, я завжди мріяла про сестру, просто з подругами у мене не дуже складалося, — відразу заперечила. Опустилася на диван-гойдалку навпроти Зубра.

— Я — наймолодший. Народився дуже слабким, та ще не в строк, — гмикнув, — головне — бажаний та й з братом мені пощастило. Майже, пощастило. Гаразд, цю частину упустим. Знаю, ти не в курсі, але Ной та Еціо — брати, у них одна матір. Я і Ной — теж брати, тільки у нас спільний батько.

— Тобто побічно, Еціо теж твій брат? — Я чула, що після вигнання матері Ноя із зграї його батько одружився, але подробиці не запитувала, мені не цікаві такі речі.

— Думаю так, можливо, й ні, — посміхнувся. Я розглядала його, намагалася знайти хоч деякі подібності з Ноєм, але крім масивної фігури, нічого не помітила.

— Чому ти поряд з ним? — зазвичай, діти ватажків обзаводяться своїми зграями.

— Ти хочеш знати, чому я не кермую зграєю? — замовк. Підійшла дівчина, поставила на стіл дві чашки з чаєм і тарілку з нарізаними фруктами.

Дивно, я не пам'ятаю, щоб чоловік казав, щось про фрукти.

Дочекавшись, поки піде дівчина, попросила не чіпати їжу. Написала повідомлення Лаю, з проханням терміново прийти. Можливо я вже параноїк, але все занадто підозріло. Вранці, незважаючи на наказ Неда не різати фрукти, вона все одно поклала їх на стіл, ніби нічого не чула.

Поки Зубр пояснив, чому не хоче бути ватажком, прийшов Лай. Тихенько розповіла про свої підозри, боялася злякати покоївку, адже вже упевнена на дев'яносто відсотків, що вона ворог.

— М-м, фрукти, — узяв собі на коліна тарілку маг. Демонстративно голосно вимовив слова, щоб було виразно чутно. Щось бурмотів під ніс і за декілька миттєвостей, нібито випадково, випустив на підлогу.

Попросив принести іншу тарілку, а коли дівчина зміряла його невдоволеним поглядом й пішла на кухню, тихо прошепотів:

— Вони з подарунком. Впевнений, ми усі думаємо так, як треба Еціо. Нам терміново необхідно позбавитися від усіх людей у будинку, яким не довіряємо. Нед їв зранку фрукти?