36. Недан

Я не мав наміру здаватися, але і що робити не знав. Запитував у Ноя, він дуже давно відрікся від магії, чисто зі своїх причин, я ніколи не запитував чому, але сьогодні не витримав. Я не хотів втратити її, не міг і не хотів. Те, що обпалювало моє серце більше ніж прихильність до її вовчиці. За кілька днів вона стала сенсом мого нікчемного життя. Я відчував її любов, хвилювання. Вона усіма спектрами душі тримала себе у рамках, хоч і боялася. Дуже боялася до кінця зрозуміти, як і я.

Ной не відповів, сказав, що це занадто особисте. Я його розумію. Мати — відьма, батько вовк. Брат, взагалі нагуляний матір'ю. І ще злий жарт Еціо. Хоча це не жарт, він замкнув Ноя, як засудженого. Той не може вийти за межі міста.

Він, як і я, сподівається, що Еціо скоро покине наш світ. І все стане на свої місця.

Не знайшовши відповідей, я трохи приліг, рани на животі ще нили, віддаючи пекельним болем в скронях. Не встиг задрімати, як увійшла Ел, тихенько накрила мене пледом і поцілувала. Ніжно погладила мою щоку, сумно посміхалася, а я не зміг себе змусити розплющити очі. Тепер боліло все! Від її мокрого погляду хотілося рознести весь світ, аби лише моя дівчинка не думала про погане.

Я ненавидів себе, хоч і розумів, що не міг запобігти події. Еціо, немов повітря — скрізь. Тепер я бачу зрадника навіть в Лаю, виразно розуміючи, що він завжди буде на моєму боці. Він мені як брат, якого у мене ніколи не було.

З останніх сил чекав, коли піде моя дівчинка, хотів, щоб вона лягла відпочити, дала мені можливість придумати, як діяти далі.

Виразно розумів, що  більше не сильний. Я і так не був противником для Еціо, а тепер — як пір'їнка, порошинка. Хлопнув і немає. Але тисячу років назад люди якось боролися з вовками. Знаходили способи перемагати й перемагали, не дурно їх боялися.

Залишившись наодинці з темрявою, я довго дивився в стелю. Думки поверталися до моєї крихітки, але я навмисно не йшов наверх. У мене занадто мало часу, щоб знайти вихід.

— Лаю, можеш підійти в кабінет? — набрав номер мага. За вікном вже глибока ніч, але мені наплювати. Виспимося після повного місяця.

Я бачив силу моєї дівчинки, навіть мій звір складав перед нею лапки, але я також знаю, на що здатний Еціо. Ной спеціально Зубра відправив допомогти, адже він теж сім'я. Звичайно верфольд ніколи не визнає його своїм братом, та нікому це й не потрібно. Просто Зубр дуже добре розуміє тактику супротивника, досить швидко може орієнтуватися в складній ситуації. Саме те, чого мені зараз бракує. У будь-якій іншій ситуації я зможу впоратися сам, тільки якщо там не вплетені мої почуття. А так…

— Не спиться, — через деякий час з'являється Лай. У одних шортах і без футболки. Він рідко дозволяє собі таке, занадто правильний.

— Від Бурого є новини? 

Мій помічник відправився по одній важливій справі. Хлопець не знає всього, я не дуже люблю тріпатися. Тим паче, що моє особисте життя не повинне виходити за межі цього будинку. Виключаючи Лая. Він все знає, а Зубр — це тінь Ноя, мого наставника. Тільки завдяки йому я зміг пробитися і приручити свого звіра.

— Ні, поки, немає. І думаю, що не буде. Він останнім часом каламутний ходив. Думаю нам найближчим часом треба конкретно перелопатити навколишній народ. У мене є підозра, що багато шісток Еціо тут вештаються. А після Мейс  для мене кожен під клеймом ворога.

І для мене, я навіть криво поглядаю на покоївку.

— Лай, я через годинку поїду, сам, до відьом. Хочу дізнатися, є у них цей клинок чи ні. Якщо є, хочу вмовити їх віддати мені, є у мене одна штуковина, яка може їх зацікавити.

Лай сів на диван, декілька хвилин то закривав, то відкривав рота, а потім тихо розреготався.

— З глузду з'їхав? Та вони у два погляди вичислять, що твій вовк між Дном і Світом. Ні! Я проти!

— Я сам розповім їм правду, вони мені не нашкодять, я знаю.

Як тільки я дізнався, для чого потрібна Ел,  відразу почав пошуки клинка. Говорять, він зроблений з кісток могутньої відьми й при правильному використанні може перевернути світ з ніг на голову. Звільнити пітьму, або ж подарувати життя. Як він пов'язаний з кров'ю моєї дівчинки, я не знаю. І немає потреби. Мені потрібний він, тоді все буде вирішено. Я його знищу — от і всі проблеми.

— Ні! — Лай нервово смикав своє волосся, дивився на мене переляканим поглядом, і коли зрозумів, що я не жартую, підскочив на ноги. — Ти хоч розумієш який це ризик? Вони ж безбашенні. Якщо захочуть тебе розчленувати? Не щодня зустрінеш людину, яка спочатку була перевертнем, потім знову стала людиною. А що скажеш Ел? — Б'є по болючому місцю.

— Вона не повинна знати. Я піду, а ти не спускай з неї очей. До повного місяця ще сорок вісім годин, і я встигну.

Маг куйовдить пальцями своє волосся, як роблю зазвичай і я, коли не знаю, що робити. Хитає головою, що не згоден і йде до вікна. Впирається кулаками в підвіконня, тяжко зітхаючи.

— Я не брехатиму, вона відчує.

Так, моя дівчинка відчує, в цьому я з ним повністю згоден.

— І не потрібно, просто уникай її — це єдиний спосіб не бути спійманим на брехні.

— Ти недооцінюєш свою пару. — від його слів серце недобре тьохнуло. — Нед, вона дуже сильна й обдарована. Я не знаю, як буде після повного місяця, але зараз вона сильніша за всіх, кого я раніше бачив. Я думаю, вона зможе впоратися з Еціо, а з іншими ми допоможемо. Подумай ще раз, перш ніж приймати поспішні рішення. Не засмучуй її, це не піде на користь, не підніме бойовий дух. Ел зараз, як ніколи, потрібна твоя підтримка, я бачу як вона тебе любить.