37. Недан

— Я думав кретин бреше, — підійшов ближче ватажок. Я бачив його недовіру, сарказм в очах, але мені боятися нічого.

 — Я розберуся.

Натовп помаленьку почав розходитися. Тільки ми стояли й дивилися один на одного - як одвічні вороги.

— Якщо ти собачка Еціо, попереджаю одразу — клинок ти не отримаєш. Та і не зможеш, якщо навіть захочеш.

Я радів, що клинок у нього, і не поспішав сперечатися. Сам факт, що Еціо не може ним скористатися, дуже радував. І наштовхував на думки, що саме для цього і потрібна Ел.

Чоловік провів мене до свого дому, і вже згодом ми сіли на ґанку, адже всередину він явно не збирався мене пускати. Маги не дуже люблять чужаків, як загалом і перевертні. Я завжди скептично ставився до магів, тільки з Лаєм зміг порозумітися.

Миловидна жінка, напевно дружина ватажка, принесла нам чай, дуже незадоволено на мене подивилася, і сіла поруч. Я спочатку не дуже хотів починати розмову, мовчав, поглядав на пару. Вони із задоволенням потягували напій, а я навіть не доторкнувся до чашки.

— Ти прийшов сюди мовчати? — з гуркотом поставив чашку у блюдце хазяїн будинку. — Якщо ти хвилюєшся за мою дружину, то не потрібно, вона це я, я це вона. Навіть якщо піде, все одно прочитає в моїх думках. Ти ж знаєш, як це працює у пар. Правда у перевертнів і відьом це трохи по-різному відбувається.

Я незадоволено стиснув губи, відвернувся. Відчував, як мені бракує зв'язку з Ел і злився.

— В курсі, — приємно посміхнулася жінка. — Я відчуваю твою щирість, і хоч ми не дуже прихильні до хижаків, тобі постараємося допомогти. Правда любий? — з ніжністю подивилася на невдоволене обличчя чоловіка.

— Подивимося, що він скаже.

Я знав, що мене не зустрінуть з квітами, і навіть був готовий відстоювати свою правду, як міг. Почав розповідь із самого початку, навіть про своїх батьків згадав і подарунок від Еціо. І звичайно ж про Карателя. Все, до найдрібніших подробиць, щоб не було сумнівів.

— Еціо, а точніше його мати, багато шуму наробила, саме через її нестримне бажання правити всіма й усім, маги з перевертнями стали ворогами. Мені бабуся розповідала, як вона прокляла Ноя. Чесно кажучи, я думала Каратель - це міф, як і Острів. Але зараз розумію, що іноді треба виходити зі своєї комфортної зони.

— Покидати квартал небезпечно, поки Еціо живий, — відразу відрізав чоловік. 

До мене дійшло, що я навіть імені його не знаю.

Він ще щось говорив, але я не слухав, почуття наростаючої тривоги все сильніше шарпало мене зсередини, і я, наплювавши на все, просто перебив його промову.

— Послухайте, я розумію, вам немає резону мені допомагати. Але я просто хочу врятувати свою дівчину. — підняв чашку й умить випив холодний чай. — Я не можу знайти причини, логічного пояснення такій поведінці Еціо. Мені незрозуміло його бажанню повернути брехливу відьму у Світло. Я просто хочу зрозуміти одне — ЯК? Як я можу врятувати свою Ел.

На мить запанувала тиша. Пара дивилася так, ніби вивчає, на мене. Прочитувала емоції, можливо навіть намагалася зрозуміти, граю я чи ні. Дивне відчуття від такого пильного погляду народилося в серці й чомусь здалося, що я втрачаю дорогоцінний час.

— Еціо теж проклятий. Тільки не тому, що його матері так захотілося, а для рівноваги. Я не знаю історії Ноя, але як тільки мати його прокляла, Еціо почав слабшати. Тоді маги, на прохання, провели обряд рівноваги. Вони з'єднали енергію старшого і молодшого сина. Таким чином повернувши Еціо до життя. Я точно не пам'ятаю, адже це було більше тисячі років назад. Ці оповідання передавалися з покоління в покоління, як і клинок для обраної. Білий вовк унікальна істота, кров якої може подарувати світу багато добра або ж хаосу, якщо потрапить в погані руки.

Я уважно слухав, ковтав кожне слово, але все одно не міг уловить суть. Що йому потрібно? Еціо і так живе довго, має все.

— Тоді навіщо йому Хаан? — скривився від спогаду про нашу останню розмову.

Подивившись один на одного, вони почали сміятися, хитаючи головою. Чоловік встав на ноги, підійшов до дерев'яних билець, роздивляючись квартал, що вже давно ожив.

— Мрія дурня! Я це інакше назвати не можу. Еціо століттями створював образ демона-різника, хоч в одинокому бою навіть білку не зможе завалити. Літун, обрана кожних п'ятисот років, договір з богинею смерті! Тьху ти! Все брехня! Правда тільки одне — він така ж тварюка, як і його мати.

Коли я опинився на Острові, то чув декілька легенд, бачив, як усі боялися Еціо за його потужність, та і що гріха таїти, сам боявся.

— Почуття вседозволеності розширило межі, він навіть власного брата закував, щоб той ставав слабкіше, і вбирав його силу. Він живиться болем, ненавистю й іграми та марить спадкоємцем. Тільки він не хоче напівкровок — чистих. Хаан відьма в третьому коліні. Він син чистого вервольфа і відьми, ось і вся математика. Хоче безмежної влади над усіма істотами.

— В чому роль білої вовчиці? І як я можу завадити його планам? — Я вже не стримувався. Ненависть на обличчі чоловіка проточила мою упевненість. Я чекав відповіді, як повітря після хвилини під водою.

Правда ніхто не поспішав мені відповідати. Мовчання ставало занадто нав'язливим, і я, зрозумівши відповідь звівся на ноги.