Епілог

Ел

— Ел, досить возитися, ще не вистачало спізнитися, — в двері всоте постукали.

— Нед, це ж не наше весілля, розслабся, — я неспішно підводила тушшю вії.

Сьогодні мій батько одружується. Нарешті. Більше ніж пів року я просила його зробити пропозицію Марі. Ця жінка прийшла до нас працювати покоївкою. Дуже спокійна і справедлива, мені сподобалася. Батько, як вперше її побачив, хвилин десять не міг відвести очей. І я його розумію. Мара дуже красива, розумна і… вдова. У неї є син від першого шлюбу. Її чоловік загинув в сутичці з посіпаками Еціо.

При спогадах про чоловіка я зморщила носик. Вже рік пройшов, а мені іноді снитися його скажений погляд і як нас разом протикають ножем. Страхітливі спогади, які може прогнати тільки моя пара.

У нас не було весілля. Я не хотіла, а він не наполягав. Сказав, що нікуди я від нього не подінуся. Мітка сильніша за всякі обіцянки, але обручки все одно купив і змусив одягнути. Правда іноді, коли ми відвідуємо такі святкування, я відчуваю заздрість. Глибоко в душі розумію, що вже не проти зіграти справжнє велике весілля.

— Ел, тобі погано? — ох, вже ця опіка. Від батька втекла, так тепер він мені видихнути не дає.

Розпустила волосся, ще раз оглянула себе в дзеркалі й відкрила двері, щоб мій вовк нарешті заспокоївся.

Нед незадоволено стиснувши губи стояв прямо за дверима, але побачивши мене відразу зміняв вираз обличчя на хитру посмішку.

— А давай ми запізнимося? — протяг по моєму тілі темним поглядом. Я дуже добре знала, що обіцяє цей погляд. Тому тільки пирхнула і заборонила мене класти в горизонтальне положення, інакше нам на весілля точно не потрапити.

Бурчав він до самого ресторану, навіть водій тихцем сміявся, а я удавала, що мені все одно.

Звичайно ми запізнилися.

Недан продовжував бухтіти, що усе через мене. Я тільки сміялася. Люблю, коли він такий. Рідний. Тут бубонить, а вже через десять хвилин шепоче, що я найкраща, і як сильно він мене кохає.

— Я дуже за вас рада! — ми останні підійшли до молодого подружжя.

Я довго обіймала батька і його дружину. Дуже рада, що він не житиме сам, адже так і не змогла вмовити переїхати до нас. А тепер вони оселилися через два будинки від нас. У районі, що знаходиться під чітким командуванням мого чоловіка-альфи. Так, через місяць після переродження у нього очі спалахнули яскраво-червоним світлом.

Його вовк прекрасний. І якщо перші місяці я боялася, що він знову змінить колір шерсті, то тепер упевнена — він такий же білосніжний, як і я. Тепер ми, як близнюки, тільки я і далі все бачу у фіолетовому світлі.

— Дякую доню, — зі сльозами на очах вимовила моя мачуха.

Запросили всіх за стіл. Веселощі тривали майже до ранку, а коли я майже засинала на плечі у Неда, до нас підійшов Лай і з хитрою посмішкою взяв нас за руки.

— Пам'ятаєте, я розповідав вам про силу кинджала плюс кров Ел?

Маг довго шукав пояснення тому, що сталося. Як взагалі можливе переродження, коли у твоєму серці зробили отвір. Виявляється, що моя кров може все у взаємодії з клинком. І оскільки його вовк був при смерті, вона зцілила вовка і звісно людську плоть. Коли Еціо витягав клинок, моя кров залишилася в тілі Неда. Мало того, вона пройшлася з лезом в його серці й відразу почалося переродження.

Недан розповідав, що його просто вирубувало, але він встиг почути моє освідчення в коханні. Але річ у тому, що я нічого такого не думала. Це вовчиця, її голос. Думаю, саме ці слова допомогли кинджалу зрозуміти, що треба робити. Адже за словами Лая, він може все, тільки окрім магії потрібні ще почуття. Щирі, чисті й безкорисливі. Маг навіть припустив, що Еціо не зміг би добитися своєї мети, навіть якби мене убив.

Про це ми ніколи не дізнаємося. Я і не хочу. Дуже радію, що маленьке селище, яке велфорд називав Золотим градом, тепер вільне і може жити спокійно. Тепер навіть відьми виходять в місто без побоювання, адже усіх посіпак Еціо Каратель взяв під свій контроль. Навіть кровопивці, і ті погодилася з умовами Ноя, правда я не знаю, якою ціною.

— Ні, — різко відрізував Нед. Лай часто приносив божевільні ідеї, щоб перевірити, адже моя сила нікуди не поділася. А оповідь про те, що моя кров стане іншого відтінку — вигадка. Досі моя кров біла. Саме біла з легко блакитним відтінком.

— Блін, та не бурчи ти! — бачила як рішуче налаштований Лай.

— Говори, і ми підемо, я дуже втомилася.

Лай озирнувся по боках, впевнився, що нікого поруч немає. Адже всі ще танцювали й веселилася.

— Є інфа, що ви можете, двоє, зануритися в одно тіло вовка. Навіть без кинджала. Блін, шкода, що я його знищив…

Нед підняв руку, таким чином зупинивши балаканину мага.

— Ні за що! Ні! Навіть не проси. І не лізь зі своїми експериментами, інакше відправлю до Карателя на перевиховання. Он, Джемм після уроків Ноя навіть заміж за Зубра вискочила, може ти когось знайдеш і відстанеш від нас. — Нед пихкав від злості.

— Альфа, ну ти чого, я ж тільки добрі експерименти, тим більше все перевірено, це ж не вперше. Хоча... — відкинув руку Неда й узяв тільки мою. — Зараз це навряд чи можливо, — заблискав посмішкою. — Люба моя вовчице, думаю ми скоро святкуватимемо ще одні веселощі. — радість в очах Лая була настільки вогняною, що у мене навіть сон пропав.