3

   Ах, якби я могла вибирати й щось змінити! Я б з радістю поступилася їй цим титулом. І продовжувала жити своїм звичайним життям. Працювала б на грядках матері та допомагала батькові з його садом. Потім вийшла б заміж за Ровена, народжувала йому дітей, як ми обидва мріяли. Але Оракул вирішила, що Ровен одружиться з іншою дівчиною. А я маю бути принесена в жертву богу пустирищ.

   — Не хвилюйся, — запевнила я Діну, — я не збираюся тобі мститися.

   Прозвучало це досить прохолодно. І навіть гордовито. Але саме цього я й домагалася. Занадто свіжою була моя образа. Надто добре я пам'ятала слова, сказані нею у гніві. Про те, що я не гідна такої великої честі. Про те, що це несправедливо і треба розібратися, раптом Оракул помилилася. Колишня подруга навіть звернулася спочатку до жерців, а потім до ради міста. Однак відповідь і тих, і інших була категоричною і незаперечною: Оракул ніколи не помиляється, а якщо у когось із цього приводу були сумніви, то цього когось слід було залучити до випробування віри. Раптом він відступник? Звісно ж, Діна наражатись на неприємності не стала. Але це зовсім не означало, що подруга змирилася. Вона подбала про те, щоб останній час у рідному місті став для мене нестерпним. Налаштувала проти мене подруг. І навіть Ровена спромоглася переконати у тому, що я насправді таємно хотіла стати обраницею, а весь час, поки він залицявся, просто водила за ніс наївного хлопця. Але ж вона, як ніхто, знала, наскільки я закохана у свого нареченого. І наскільки мене розбило рішення Оракула. Адже нічого з того, що я мріяла, у мене не буде. Ні свого будиночка, ні дітей із коханим чоловіком. Тільки титул обраниці та дорога через пусторищі до храму Мооду. І все, що залишиться від мене в рідному місті — це моя кам'яна копія у кімнаті обраниць.

   Я обійшла притихлу дівчину і попрямувала далі. Сказати їй мені вже було нічого. Немає сенсу переконувати її в тому, що не змогла за весь цей час. Та й не повірить мені Діна. Занадто бажаним для багатьох дівчат нашого віку був отриманий мною титул. Можливо, її таки виберуть через сотню років. Але це не точно, адже на той час підросте нове покоління. А саму Діну батьки, найімовірніше, вже видадуть заміж.

   — Тебе назвали обраницею, — долинуло мені в спину, — носи це звання з гордістю!

   Я не стала відповідати. Настрій остаточно зіпсувався. Все ж таки Діна примудрилася і тут мені насолити. Я розраховувала на тиху прогулянку, милування рідними вулицями. І якби я знала, що дівчина благородного походження братиме участь у приготуванні до свята, нізащо не прийшла б сюди. Але час не повернути, як не скасувати рішення Оракула. А тому я попрямувала додому, щоб провести час, що залишився з рідними. Хоч вони ніколи й не зрозуміють мого смутку.