Обраниця

10

   — Сенаторе Ґарн! — я почула голос матері за спиною і здригнулася. — Я нескінченно щаслива, що ви ще не пішли!

   Я ледве втрималася, щоб не закотити до неба очі. Звісно ж, вона щаслива. Адже сенатор не з порожніми руками прийшов. А якщо ще не пішов, то, може, вийде випросити у нього ще щось. І тут я зовсім не глузувала і не перебільшувала. З того часу, як Оракул вказала на мене, мама не втрачала нагоди нагадати мені про те, що я повинна допомогти своїй сім'ї. І що решту часу, поки я не покину дім і місто назавжди, повинна використовувати саме для цього. Тому що зараз буквально всі в Утвіді намагалися догодити моїй родині. Задаровували подарунками, висловлювали повагу. І мама таїла надію переїхати в якийсь будинок ближче до центру. Я цього не розуміла, бо якби моя воля я б не покинула дім предків. А оскільки після мого відходу ці танці навколо сім'ї, яка виростила обраницю, вщухнуть уже через кілька зим, мама поспішала взяти все й зараз.

   — Що ж ви там стоїте? — мама наблизилася і відчинила хвіртку. — Проходьте ж! Ташо! — звернулася вона до мене, — запроси ж сенатора бути гостем у нашому домі!

   Наче йому потрібне наше запрошення. Я подивилася в очі Олександру і побачила у вирах кольору застиглої крові глузування. Він стояв і потішався наді мною. Ось тільки я не могла визначити, над чим саме: над моєю розгубленістю чи над моєю порівняно з ним бідністю. А можливо, над цим плазуванням перед ним.

   — Прошу вас, сенаторе Ґарн, — я трохи схилила голову, щоб не засмучувати маму, — проходьте і будьте нашим гостем.

   — Із задоволенням, — усміхнувся він і кивнув головою.

   Я увійшла у двір, чуючи кроки чоловіка за спиною.

   — Ми вже завершили приготування, — продовжувала щебетати мама, — зробіть нам честь і розділіть з нами скромну трапезу.

   Очікувано. Мабуть, мама побачила нас, коли ми стояли біля хвіртки, і вирішила діяти. Зазвичай ми не їли їжу в цей час. Ще зарано. Я розрахувала прогулянку таким чином, щоб встигнути та допомогти з приготуванням. Але видно заради того, щоб затримати впливового городянина у нас вдома довше, мама все організувала.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше