4

Така чудова ця ніч. Теплі обійми і солодкі сни створили чудову атмосферу для сьогоднішнього дня. 
-Люба , доброго ранку. Як ти спала? 
-Чудово , Томе. А ти ? 
-Теж . Ти готова до сьогоднішнього сюрпризу? 
-Так , я дуже заінтригована. Чекаю з нетерпінням. 
-Тоді чого ми чекаємо . Одягайся . 
-Спортивне чи плаття? 
-Давай плаття. 
-Хм , це ще більш інтригує. 
-В тебе є 30 хвилин.
-Добре. 
Чому мене так зацікавив сьогоднішній день. Я ж навіть не знаю куди ми поїдемо і чесно кажучи боюсь довгих подорожей на машині . Чи то через аварію чи то через страх втратити рідну людину. Як би важко не було , але я не видам свій стан. 
Я одягла оксамитове плаття і охайно зачесала волосся на бік. Невеликий макіяж і я виглядаю ніби дівчата з відомого гламурного журналу. 
-Лаура , ти готова ? Нам вже час. 
-Так , Томе , вже йду. 
-Оце так! Ти... Ти.. Така гарна! 
-Дякую. То що їдьмо ? 
-Так , ходімо. 
Ми сіли в машину і в мене одразу почалась паніка , я старалась приховати її всіма своїми силами , але Том помітив це і сказав , щоб я заспокоїлась , він буде дуже обережний . Я повірила йому і трохи заспокоїлась . Ми їхали в напрямку лісу і мені ставало лекше дихати . Я сподівалась , що повністю вдихну всю атмосферу цього місця . 
-Люба , ми приїхали . Доведеться трохи пройтись . Дивисьось стежка прямуй по ній я зараз прийду . 
-Добре. 
-Тільки обережно. 
-Звичайно. 
Я йшла загадковою стежкою і передімною виднішось темно синє озеро. Таємничий туман холодно торкався моїх оголених рук і сповільнював  мій подих. 
-Тобі подобається, Лауро ? 
-Дуже. 
-Дивись кого я привів. Це Осип -твій сьогоднішній фотограф. 
-Справді ? Фотограф? 
-Ти ж хотіла фотосесію біля таємничого озера. До речі, туман на цьому озері тримається щодня до 12:00, тому у тебе є досить багато часу для фотосесії . 
-Це найкращий ранок у моєму житті. 
-Все для тебе , люба. 
Ми не гаяли часу і почали одразу домовлятись про сам процес фотосесії . Осип виявився досить терплячим і лагідним . Навіть не знаю як Том не ревнував мене до нього , ба більше сам його привів . 
-Лауро , станьте ось тут , ось так . 
-Добре. 
-Люба усміхайся щиріше твоя усмішка заворожує мене. -Мовив Том 
-А давайте я вас разом сфотографую , ось тут на човні ?! 
-Залюбки. 
Ми з Томом сіли на старий покороблений водою човен і він тепло пригорнув мене . Не знаю чому , але Осип одразу поблід і навіть на лобі у нього виступив піт. 
-Все добре ? 
-Так , Лауро , так. 
-Вам треба відпочити . Давайте поки глянемо наші фото. 
-Ось, дивіться. 
На всіх фото я виглядала ніжно і жіночно , а от зі  спільними був невеликий нюанс . Томове обличчя затіняв туман і чомусь Осип не помітив цього на всіх фотографіях . Видно , що це дуже не сподобалось Томові , але він нічого не сказав. 

-Лауро, йди в машину , будь ласка , ми маємо поговорити . 
-Але .. 
-Будь ласка ! 
-Йду.. 
Я розсердилась , але послухала прохання Тома . 
-Яке право ти маєш так ставитись до неї? 
-Як? 
-Ніжно! 
-Те , що ти оплатив лікування моєї мами , коли я був непритомний , не дає тобі права забирати у мене кохану . 
-Я за неї заплатив ! 
-І ти це серйозно? 
Кохання не купити за гроші . 
-Купити ! 
-Не дурій! Я за два тижні віддам тобі всі гроші і розповім про все Лаурі . Якби не той клятий папір , який підписала моя сестра ... 
-Не нервуй , вона тебе вже не пам'ятає

-Пам'ять легко відновити . Якщо є ключове сло..

-Хлопці , там щось з машиною не так . 
-Зараз гляну . 
До побачення , Осипе . 
-Дякую вам , Омсипе , за фотосесію фото ,будь ласка , пришліть на пошту . 

-Добре , до вечора все оброблю і пришлю  вам. 
Чомусь обстановка ставала гострішою , а напруження між чоловіками росло . 
-Лауро , нам час . На тебе чекає ще один сюрприз . 
-Я знову в очікуванні . 
Ми сіли в машину і вирушили у напрямку міста . 
-Ось і все . Ми приїхали . 
-Це ж мій улюблений парк. 
-Так . Ходімо . 
-Ого , тут так гарно! А цього раніше не було ! 
-З річницею  , люба . 
-О  Томе , я геть забула , вибач. 
-Тобі не треба тим перейматись . Я хотів, щоб ти забула , щоб це був сюрприз. Я оформив це місце для нас. Поїмо морозива? 
-З радістю.