12

Немає куди тягнути далі , я навіть не думаючи подзвонила до пані Мартинової . 
-Ало , пані Мартинова? 
-Так . 
-Ви маєте сьогодні час , щоб зустрітись зі мною? 
-Ну взагалі.. 
-Так , я знаю , але це терміново . 
-Ну добре , приїжджай через годину . 
-Дякую. 
-Чекаю. 
Оце так , я мабуть не на жарт налякала психолога і вона тепер буде думати про мій стан . Дарма, але я та й трохи розуміюсь на психології та впливах , тому легко бачу думки людей через міміку і жести . 
Людина сама цього не розуміючи піддається емоціям і щоб їх контролювати , потрібно розуміти себе . Я пригадую , як колись мала конфліктні ситуації з однолітками і не дуже тай могла стриматись , але зараз я вмію це робити. 
Вирішила поговорити з Томом. 
-Томе , я маю через годину бути в пані  Мартинової і я б хотіла , щоб ти мене завіз . 
-А тобі вже легше , чи так і будеш нервувати ? 
-Просто прошу тебе , завези мене , а потім підемо кататись  на роликах  . Трохи покатаємось . 
-Ну якщо так , тоді з радістю завезу. 
-Давай збиратись. 
-Так. 
Я не люблю великої метушні навколо мене , але люблю коли рідні піклуються один про одного. Щоб там не було , але сім'я -найсвятіше для кожної людини.

Ми швиденько приїхали. Я попросила в Тома , щоб він поїхав в супермаркет і купив трохи продуктів , бо готувати не має з чого . Він погодився . 
Я тим часом пішла до Пані Мартинової. 
—Доброго дня . 
-Доброго. Що  такого термінового сталось , люба? 
- Я вирішила зрозуміти себе і почала писати все , що мала на думці . Після того я взялась розшифровувати все написане , щоб побачити ким я є і чого варта . 
-І що ти зрозуміла ? 
-Що не заслуговую хорошого ставлення . 
-Тобто ? Не розумію тебе . 
-Мені не потрібна підтримка рідних. Я розумію , що навантажую Тома і не можу його покинути . 
-Тобто тобі треба підтримка ? 
-Так , але через  свої проблеми я псую життя іншим . 
-Лауро , зрозумій, люба , в житті людини щодня сотні ситуацій і проблем , але ти ж розумієш , що їх треба або оминати , або обходити . 
-Розумію . І що ви порадите? 
-Я думаю тобі варто більше працювати . Ні, не на роботі. Просто займатись чимось корисним і ще більше спілкування . 
-Добре , я спробую. 
-В тебе вийде . 
-Дякую .

Після нашої розмови я відчула полегшення. 
Подзвонила Томові і попросила забрати мене . Ми не поїхали кататись на роликах , хоча я так їх люблю , ми поїхали до Анни , забирати її з лікарні . 
Я розуміла , що вона мені зараз треба , як ніхто інший . Ми ніби не родичі , але вона така щира і добра до мене і я її ціную. 
-Томе , ти щось купив Анні ? 
-Так , купив трохи вітамінів . 
-Ти ж не проти , що ми їдемо ? 
-Я всеодно відклав свої справи , а роледром закритий , тому я нічого не втрачу . 
-Добре , що ти все розумієш . 
-Ще до мами ти маєш заїхати , вона казала , що має тобі дещо передати . 
-А вона ж не дзвонила до мене .
-Я говорив з нею , поки ти була в психолога. 
-Зрозуміла . 
Оце так , ніколи не думала , що моя  мама і Мій хлопець зможуть так гарно контактувати , але це добре.