13

-Анно , привіт. Як ти себе почуваєш?
-Добре . Вже відпочила , можна і на роботу йти . 
-Яку ще роботу? 
—Ти ще мусиш трохи відпочити . 
-Але мені тут  сумно. 
-То вмикай серіал і ні про що не думай . -Ой , завжди ти так . 
-Не ображайся , все для тебе . 
-Розкажи , що там на роботі . 
-Нічого нового. Боса я ще не бачила , тому думаю , що він у відрядженні , а ми от з Томом до тебе вирішили заїхати і ще до мами по дорозі. 
-Гарна ідея . 
-Вибач , телефон. 
-Так , так.

-Алло , так , можу. 
-Що ? Яка церемонія ? Ви про що ? 
-Так , все зрозуміла . 
-До вечора.

-Що там? 
-Якась церемонія  на "Нашій книзі", кажуть нагородження найталановитіших і я там маю бути . 
-Круто , їдь. 
-То не зараз , а в вечері . 
-Ти ще тут? Швиденько додому . Зачіска , макіяж і одяг. 
-Ну добре вже . Одужуй скоріше , без тебе сумно.. 
-Добре, скинеш фоточки . Ок? 
-Звісно.

-Томе , нам треба  їхати додому . 
-Чому? А як же мама ? 
-Сьогодні ввечері церемонія на якій я маю бути . 
-О , і я з тобою ? 
-Вибач, це закритий захід. 
-Тобто ? 
-Мене попросили нікого не брати , бо там обмежені місця . 
-Ну добре , тоді я тебе завезу. 
-Давай. Я йду готуватись . 
-Добре .

Я зрозуміла , що образила Тома , але виходу не було. Коли попередній раз  привела його з собою , то мене ледь не вигнали з роботи . Та й до того ж , він мене не бере на його церемонії . 
Вже залишалось менше години до церемонії і я була повністю готова . Том був у душі і я спустилась у вітальню , щоб одягнути прикраси. Тишу зіпсувало повідомлення , а потім дзвінок . Ми довіряли один одному і дозволяли дивитись хто дзвонить чи пише. Хмм цікаво , Ніна . 
"Приїзди в наше кафе , чекаю з нетерпінням "
Наше кафе . От це так . 
Ну добре , я знаю , що робити. 
-Томммеее. 
-Що ? 
-Які класні кафе ти знаєш ?Анна питає. 
-'Ніл 'І звичайно ж 'Місто'
-Добре. 
-Ти вже готова ? 
-Таак. Чекаю на тебе. 
-Зараз вийду .

Я вирішила нічого не казати Томові , а вечері запитати хто ця Ніна . 
Том вийшов з кімнати , взяв  телефон , щось відписав і ми поїхали . 
Я не скажу , що була зла чи сердита . Я була ніяка. 
На церемонії були всі наші працівники , крім Анни , а також декілька меценатів і нових партнерів . До мене підішов Осип , я кажу Осип , бо він мій одноліток , здається і я не можу казати по -батькові. 
-Лауро ,  ти така гарна сьогодні . Ну не тільки сьогодні , взагалі. 
-Дякую . 
-От хотів саме сказати , чого тебе турбую. 
Ми з тобою маємо бути зараз в ресторані . Наші нові  партнери хочуть з нами обговорити контракт . 
-Я мушу бути з вами ? 
-Так , ти мені потрібна , як головний редактор . Анни ж немає . 
-Добре , я ж обіціла її підмінити . 
-Через 15хвилин чекаю біля виходу . 
-Я зараз попрощаюсь з колегами  . 
-Звичайно .