17

Повернувшись з притулку Анна тішилась своїм новим другом , а я раділа , що дізналась багато про про свою мрію . Звичайно, зараз немає змоги це все організувати , але сподіваюсь в майбутньому все вдастся. 
-Лауро , ти вже сказала своєму чоловіку про подорож ? 
-Так , Сергію , сказала. Він поки що мій хлопець . 
-Оу, пробач, не знав . 
-Та все добре , не переймайся. 
-То він буде з нами ? 
-Нажаль ні , в нього презентація нового проекту ... 
-То давай запросимо Анну , вона ж думаю не відмовить ? 
-Гарна ідея . Зараз я їй зателефоную .

-Анно, люба, в мене є хороша ідея . 
-Так , слухаю. 
-Ти можеш поїхати завтра з нами в Полтаву . 
-О круто , тільки з ким я песика лишу ? 
-Бери його з собою . Зараз я повідомлю Сергія , зачекай.

-Сергію , а чи може я Анна  взяти свого песика з нами ? Він дуже милий і вихований . 
-Ну добре вже , нехай бере. 
-Я  знала , що ти дуже добрий.

-Анно , збирайте речі . 
-Серйозно , Сергій дозволив ? 
-Так . Завтра о 3:30 виїзд. Не проспи , будь ласка !!! 
-Звичайно , не просплю. 
-До зустрічі)

Як чудово , що я буду не сама . Звичайно   я розраховувала на Тома , але з Анною мені теж приємно . Я сьогодні немала важливої роботи , тому пішла додому готувати вечерю і збирати речі , оскільки їхати будемо дуже рано . 
Забігла в магазин купила деякі продукти і солодкий виноград. Не дуже я люблю виноград , бо він ніби і гарний на вигляд , але смак жахливий . Том любить біли виноград , тому вирішила потішити його. Приготувала вечерю, накрила гарний стіл , використала найкращі прибори і скатертину . Я запалила свічки і акуратно поставила їх на стіл. О , якраз Том прийшов . 
-Привіт , любий. Я приготувала нам вечерю , проходь скоріше все вже холоне . 
-Привітик , Лауро, ти така молодчинка . 
-Як  в тебе справи на роботі? 
-Та начебто все нормально. 
-Я завтра їду з  Анною і її маленьким песиком . Він такий чудовий , дивись . 
-Класний. 
Щось я побачила , що Том або втомлений або засмучений чи байдужий. Що ж нічого не лишалось як просто повечеряти і збирати речі . 
Я брала лише все необхідне . Ми лише на одну ніч.

Звичайно я швидко заснути не могла , бо весь час думала за завтрашній день . Моя свідомість не хотіла визнавати того , що Том буде сумувати на одинці. Мої роздуми закінчились неочікуваним сном і я прокинулась від звуку будильника.. 
Ох , цей ранок , ну як  ранок , зазвичай я сплю в цей час і досить рідко кудись ходжу чи збираюсь . Чесно кажучи це не легко , але ця зустріч того варта . Я не будила Тома , тихенько зайшла до його кімнати і поклала записку. (Так ,ми  спимо окремо ,бо нам так зручно) . 
На вулиці мене вже чекав наш водій Сергій та Анна з своїм песиком Джейзом . Я помітила , що Сергій не байдужий до подруги і мені це подобалось , бо вона заслуговує на увагу , тепло і любов. 
-Привіт , друзі. 
-Привіт , Лауро. 
-Привіт , ну що , готова? 
-Так , не гаймо часу , їдьмо! 
По дорозі ми ще заїхали по оператора Валерія і з гарним настроєм їхали на зустріч пригодам.