20

День , що навчив мене жити ... 
Важко про це говорити , але для того , щоб застерегти вас від цього розповім вам . 
Вночі того ж дня я пішла в кафе, яке працює цілу ніч . 
Сиділа в кафе і думала,що робити далі.Я розуміла ,що не варто повертатись до Тома і намагалась згадати свою ключову мить .Я ще мабуть в 19 років прожила свою ключову мить ...Мить,яка здатна мене вилікувати і врятувати і скрутну хвилину.Зрозуміло ,що  це не просто вигадка,а прожитий момент,  згадуючи його тілом пробігають комашки і ці спогади то прискорюють дихання то знижуть до мінімально низького. Я усвідомлюю ,що може ,вам важко мене зрозуміти ,бо ви НЕ Я.Я  не прошу розуміння ,прошу вислухати і почути .Після аварії моє психічне здоров я досить погіршилось і найгірше те ,що  я не памятаю з ким прожила цю КЛЮЧОВУ МИТЬ...
Я просто сиділа і пила капучино. Вже скоро світанок ,а я все ще не знаю ,що мені робити і куди йти .Я вийшла до вбиральні ,повернулась і здригнулась - передімною стояв Осип. Вперше бачу його в такому домашньому одязі. 
-Доброї ночі ,Лауро.Бачу тебе і відрядженням не втомити ...
-Доброї.Та я досить втомлена .але такі обставини..
-Щось трапилось,моя люба ?Чому  ти така заплакана?
-Ви ,тобто ти ще питаєш?Бачиш скільки випила кави?
-Так ,ти взагалі тут з кимось?
-Сама.
-Де Том?
-Не знаю.
-З ним щось трапилось?
-Знати не хочу .
-Мила,ти мені хоч щось поясниш?
-А треба?Ми ж не на роботі.
-Я питаю особисто тебе ,Лауро,як людину ,не  як співробітницю ,розумієш?
-Ага...
-Розкажеш ?Лекше стане.
-Ну точно не тут ,не хочу ,щоб хтось чув.
-Ну то може до мене?
-Ти серйозно?НІІІ
-ХММ.
-На річку.Йдемо на річку.
-Гаразд ,тільки я візьму ,щось перекусити .
-Згода.
Я не дуже була рада тому,що Осип ,тобто мій бос бачить мене такою незібраною.Правду кажучи мені треба було поговорити з кимось ,щоб не здуріти.Я хотіла  поговорити з Анною ,вона точно б мене зрозуміла .Сьогодні вони вперше проводять час з Сергієм ,тому я не мала права їм заважати ...
-То , що принцесо , розповідай все , що зможеш. Я зрозумію. 
-Осипе.... 
Ринули сльози , він пригорнув мене, а я далі плакала. Боліло все :душа і тіло . Я воліла спати і забути це все , але зараз я тут , тож мушу довіритись Осипу . Байдуже ,будь що  буде . 
-Осипе ... Він... Він ... З Ніною в ліжку .. Там .. Вдома... 
-Ластівко моя , що ти таке кажеш , він не може ... 
-Не може ?... Ось  фото ... 
-Ти ... Лауро , слухай , дивись на мене. Я тебе розумію , як ніхто , в мене теж колись забрали кохану і це ледь не вбило мене , але зараз не про це . У мене є ключова мить , яку ми разом прожили з коханою... 
-Як вона звучить ? 
-Полюби душу не торкаючись тіла . 
У мене враз зупинились сльози і я ніби застигла. 
-Полюби душу ... Не торкаючи ... Тіла. 
-Я щось не так сказав? 
-Це мені щось таке знайоме , але після аварії неможу згадати , що це . 
-Я ... Я завтра тобі все розкажу і поясню . 
-Осипе ... 
-Кажи , Лауро. 
-Я ж його так любила до сьогоднішньої ночі , ніколи не дивилась на чоловіків , завжди готувала вечерю , дослухалась до його думки , підтримувала у всьому і допомогала розвиватись. 
-Він тобі дарував квіти ? 
-Квіти ? До чого це? 
-Квіти -це не про гроші , це про увагу . Ти ж любиш польові ромашки , так? 
-Чого ти це знаєш? 
-Ти рвала їх, коли у нас була фотосесія , ну тобто я тебе фотографував, і тримала їх так ніжно,як щось дуже дороге ... 
-Ти такий уважний. 
-Лауро , ти ідеальна , я не перебільшую . Ти ... 
-Я не ідеальна .. 
-Послухай , таку ще знайти треба , а щоб  мати таку жінку, то чоловік має любити і оберігати її, а тим більше підтримувати її захоплення . 
-Я не знаю , що тобі казати 
-Просто мовчи . Я люблю слухати тишу... 
-Тиша лікує? 
-Лікує розмова . 
-Можна тебе обійняти ?