22

Ну ж бо , заходь! 
-О, привіт, Ларко. 
-Ти теж бачиш , що він ледве на ногах тримається ? 
-Він точно п'яний. 
-Що  вам треба ? 
-Лауро , йди збирай речі , а я з ним розберусь. 
-Гаразд. 
-Тобто ви разом? 
-Ні , я її супроводжую , щоб такий бовдур , як ти  не чіпав її . Для чого ти так з нею ? Вона повірила тобі . Навіть нічого не запідозрила ... 
-Ого, ти що не розказав їй правду? 
-Ти огидний .Лауро , ти довго ? 
Я  збирала всі свої речі :одяг , книги , власні вироби . Мені було важко прощатись зі своєю кімнатою , бо це найтепліше місце для мене .... 
Ох , як я його ненавиджу. 
-Осипе , я готова. Допоможеш? 
-Звичайно. 
Я зайшла на кухню і взяла свої улюблені прибори , а також захватила книгу , яку привезла Томові . Так не гарно , але він її не заслужив. 
-Ходімо . 
Я виходила з  свого будинку зі сльозами на обличчі. Мені було  досить важко прощатись з моїм попереднім життям. 
-Лауро , люба, ти як? 
-Нормально . 
-Візьми хустинку. Не плач , благаю , він того не вартий. 
-Ти бачив йому байдуже ! Байдуже на мене ... 
-Він гранично п'яний. 
-Так. 
-Майже приїхали . Не хвилюйся Оля досить позитивна і доброзичлива , тому не переймайся . 
-Ти ж розумієш , що мені не зручно . 
-Так , але це  найкраще , що  є. Ти ж не житимеш зі мною? 
-Так , краще з Олею. 
Пройшло ще близько 20хвилин і ми приїхали . 
-Олю , привіт, це Осип . 
-Привітики . О , Лауро! 
-Ти мене знаєш? 
-Ну ти й даєш, ми сиділи за однією партою. Я Олька -рудолька. 
-Олю , це справді ти ? 
-А хто ж ? Осипе, що з нею? 
-Після аварії втратила частково пам'ять . 
-Перепрошую . 
-Та все добре , з тобою швидко все пригадаю. 
-Точно.

-Олю, я можу на тебе покластись ? 
-Я  не дозволю нікому скривдити подругу , брате. 
-Тоді дзвони мені раптом щось . 
-Гаразд.