26

Ми приїхали з Осипом рівно о 18:00.Гості вже чекали цікавинок від Олі. Ось і вона . 
-Дорогі мої, я рада вітати кожного з вас на моїй виставці. Щиро дякую , що прийшли сьогодні сюди. Хочу повідомити вам чудову новину :я хочу зробити аукціон моїх робіт , гроші будуть завезені в дитячі будинки нашого міста і фото вам надішлю  всім , щоб ви переконались . 
Отож ласкаво прошу скуштувати ці смаколики , які приготувала моя подруга . Насолоджуйтеся вечором . 
-Олю . 
-Так , Лауро. 
-Ми з Осипом вирішили тобі дещо подарувати . 
-Цікаво  .. 
-Візьми  ось це , ми надіємось що тобі сподобається . 
-Ого , це книга . Я вражена ! Дай я тебе обійму . Знаєш я зрозуміла, що кожна людина читає одне  , уявляє і малює зовсім різне . Я щиро вдячна вам , що зуміли мене вразити. Оо.. Ще  й смаколики.. 
-В  тебе дуже гарна виставка . Дякуємо тобі за твої старання .

-Осипу , здається їй сподобалось , вона така рада. 
-Це  чудово . 
-Ти ж зараз вільна ?
-Ну я ще маю тут зустрітись з Анною та Сергієм . 
-Вони вже чекають на нас . 
-Ого , ви вже й домовились ? -Якось дивно спитала я . 
-Так . Ходімо . 
-Гаразд. 
-Я вирішив піти в кафе тут неподалік , думаю всім вам сподобається . 
-Анно , люба привітик. 
-Лауро , як  я скучила, -сказала подруга і міцно притиснула мене до себе . 
-Мила , мені так тебе не вистачало , але я розумію , що не маю права нав'язувати тобі свою біду. Як ти ? 
-Чудово . Я казала , що ми .. 
-Що ? Анно  ? Кажи ... 
-Це Том ? 
-Ти про що , -я озирнулась , а до нас наближався Том і я цьому була аж ніяк не рада. 
-Що ти тут забув? 
-О , бач яка груба . По тебе прийшов , кажу тобі я змінився. 
-Томе , чого ти хочеш? 
-Будь зі мною, тебе не вистачає.

Я дуже легко піддаюсь маніпуляції , але те що між нами з Осипом це не просто так . Ті поцілунки , це щось особливе ... Більш  ніж особисте . 
-Ти знаєш , що я тебе ненавиджу після того випадку ? 
-Я все поясню 
-Як ти поясниш сон з Ніною, вона просто прийшла? 
-Я все поясню . Я можу вислухати , але повертатись до тебе точно не буду , тому , вибачай.

-Анно , ходімо. 
-Ти думаєш він справді шкодує про все? 
-Він ? Ти серйозно? 
-А може це випадковість . 
-Все  можливо .

-Дівчатка , та що ви так довго? 
-Вже йдемо . 
-Я забула свою сумочку , зараз повернусь 
Не знаю як так вийшло , але забула її у вбиральні . Швиденько заскочила туди і побачила у дзеркалі , як Том приближається . О, ні , я його боюсь . Я почала відходити назад , а він все  наближався . 
-Хотіла втекти від мене , так? 
-Нікуди я не ховалась . 
Він  наблизився до мене надто близько , притиснув мене до стіни і сказав:
-Всеодно ти будеш моєю...
Я вдарила його щосили і вибігла з кімнати . Я не знала що робити , як про це все розповісти  Осипу та Анні ...