31

Поки Том прибирав я швиденько витягла з кишені згорточок , розбила декілька таблеток і засипала в велику чорну чашку, зверху насипала цукор. Може  я й роблю не правильно , але терпіти цього я не буду . Я спеціально тягла час , щоб  Осип   не зіпсував усіх моїх планів. 
-А де тут м'ята? 
-Я не люблю м'яту 
- але я люблю , тому заварю собі
-Ось тут , на верхній поличці зліва. 
-Дякую. 
-Скоро вже будемо пити чай? 
-Ну якщо ти прибрав то так . 
-Прибрав . 
-А Осип коли приїде? 
-Я не буду з ним чаювати , хто він мені? 
-То коли ? 
-Через хвилин 15
-Тоді змивай руки і будемо чаювати . 
-Гаразд.

Може я і жахлива людина , але це того варте. 
-Я хотів тобі щось сказати . 
-Що? 
-Ти єдина , хто полюбив мене всією душею. 
-А ти ... О , Осип. 
-Хай йому .. 
-Привіт , Осипе,- мовила я і побігла обіймати його . 
-Привіт , -несміливо видав Осип , а  я тис часом тицьнула йому записку в руку і відійшла від нього . 
-Знов ти , -сердито прошепотів Том. 
-Я лише ... Ти загалом знаєш . 
-Хлопці не сваріться , ми тут чай пили , шкода що  тобі не вистачило . 
-Ага , смачнющий, але з гірчинкою . А ця птаха вміє готувати . 
-Я  тобі не птаха ! 
-Ти ..., -не встиг доказати, Том звалився на стілець , що був поряд . 
-Що з ним ? -з осторогою питав Осип . 
-Я йому снодійного насипала . 
-Але , де ти взяла ? 
-В моїй кофтині були одні дуже дієві ліки. 
-І що робити ? 
-Як що , вези мене звідси . 
-Але я пішки . 
-Що ? Як? 
-В машині пробите колесо 
-Заводь цю машину . 
-Це чужа . 
-Тобто мене красти можна , а машину ні?!? 
-Ну ... 
-Сідай , я поведу , але ж ти боїшся. 
-Вже нічого не боюсь . 
-Лауро , я дивуюсь твоїй сміливості .
-Ти ще не знаєш на що здатна жінка в надзвичайних ситуаціях. 
-Може й так.