32

Куди ми їдемо ,Лауро ? 
-На зустріч пригодам .
-Ти мене лякаєш ... 
-Ти не знаєш де машину змінити можна , через трохи Том прокинеться , якщо не зараз , і нас точно спіймають . 
-Але ж це він тебе викрав. 
-Ти ж знаєш який чудний цей чоловік. 
-Ну може й так. То що  робити ? 
-Будь ласка , хоч зараз подумай як забезпечити спокій від нього. 
-Я не знаю .. . 
-То мені вже повертатись до Тома чи чекати поки знайде ? 
-Лауро... 
-Виходь . 
-Що? 
-Виходь , далі пішки . Ми не можемо їхати на чужій машині . Скоро Том покличе  своїх хлопців , а ті точно нас знайдуть на машині . 
-А куди ми ? 
-Осипе , заспокойся, ти ж наче завжди спокійний , що з тобою ? Що тебе турбує? 
-Ти ... 
Я просто підійшла і поцілувала його( я чула що поцілунок допомагає зупинити шокову атаку) 
-Лауро ,.….ходімо 
Осип підійшов до мене і обійняв , а потім знову поцілував , тільки вже  так ніжно, тендітно. 
На цій миті гойдається вічність. 
-А що у записці? 
-Прочитаєш згодом , коли раптом будеш не поруч зі мною. 
-Я не покину тебе . 
-Надіюсь. 
-Ти будеш до віку згадувати минуле? 
-А варто? Його не зміниш , не перепишеш , то не має сенсу витрачати нерви і сили на це ,треба просто жити від душі, кайфувати кожній миті і творити яскраве теперішнє . 
-Ого , це так глибоко. 
-Це лиш вершина айзбергу , який треба відчути і побачити . 
-Куди ми йдемо ? 
-Ми гуляємо полем , хіба ти не бачиш ? 
-Не глузуй , ти не знаєш куди йти ? 
-Ні . Просто йдемо подалі від всього. 
-Стоп , стоп , а може  ти заяву напиши в поліцію? 
-Хмм, а що вони скажуть ? Сама винна? Чи щось таке? І  тобі не здається що  наш відпуск затягнувся вкрай ? 
-Ми йдемо в поліцію , ти пишеш заяву і ми повернемось на роботу . 
-Ну гаразд , спробую. 
Ми довго блукали понурими осінніми стежками , але згодом знайшли поліцейський відділок . Я написала про викрадення , про спроби насилля , і знаєте вони не просто підписали це , але додумались дати Тому обмеження . Я серйозно , він не може підходити до  мене ближче ніж 10метрів.
Я дуже зраділа , але хто ж це контролюватиме? 
-Я буду наглядати за ним , -рішуче крикнув Осип . 
-Ого , такий сміливий? 
-Скоріш закоханий . 
Ми  вийшли на вулицю і Осип сказав мені :
-Лауро , люба , я не дозволю тому виродку навіть глянути на тебе , не хвилюйся . Я буду привозити і забирати тебе з роботи , і ти житимеш в мене . Це  не обговорюється. 
-Але , це не реально. 
-Я  прикладу багато зусиль , щоб ти була поруч завжди і  щоб жодна сльозинка не впала з твого ясного очка. 
-Це дуже мило . 
-Ідемо до Олі , заберемо речі? 
-Гайда.