Глава 5

У кімнаті чекав сюрприз.

На ліжку голубіла нічна сорочка з тонкого льону, облямована шовковими стрічками. Принести її ніяк не могли, двері були зачиненими на ключ. Отже, лежала тут, коли Айна увійшла. Просто вона її не помітила одразу.

І миттю виникла нова думка: усе це занадто чарівно й тому підозріло. Навіщо в будинку нувера завжди готова кімната з жіночими речами? У нього часто бувають гості жіночої статі? Чим вони займаються? А головне, у ролі кого тут вона?

Думати, що він пустив її з жалості, нерозумно й необачно. Елогіми можуть відчувати до людей пристрасть і потяг на рівні тіла. Але не жалість або співчуття. Вони можуть жадати вподобаних жінку або чоловіка. Але відчувати щось глибше, ніж сексуальний голод — ніколи.

Покрутивши в руках сорочку, Айна гидливо кинула її на найближче крісло. Туди ж полетів і халат. Вона квапливо влізла у свою футболку й задумливо прикусила ніготь великого пальця. Погана звичка, якої ніяк не могла позбутися.

Годинник на тумбочці біля ліжка показував за чверть опівночі. Отже, вона провела в цьому будинку майже три години й навіть не помітила, як біжить час!

Намагаючись абстрагуватися від настирливого затишку і привабливого ліжка, Айна дістала з кишені штанів простенький мобільний телефон. І зробила те, що повинна була зробити відразу, щойно залишилася сама.

Натиснула кнопку швидкого виклику.

— Семмі, це я, Айна.

— М-м? — у відповідь почулося сонне чоловіче мукання.

— Ти що, спиш уже?! — засичала дівчина в слухавку.

Сон із її співрозмовника миттю злетів. Здавалося, хлопець на тому кінці навіть підскочив.

— Айно? Ти жива?

— А ти поховав мене, чи що?

— Дурепа! Я за тебе злякався. Розі сказала, ти вискочила від Філа, як ошпарена. Що цей покидьок зробив тобі?

— Нічого, — буркнула, не маючи наміру вдаватися в подробиці. — Перекажи їй, що зі мною все гаразд.

— Де ти? Я зараз під’їду, заберу тебе.

Крізь його голос і шипіння старенького динаміка, Айна розрізнила палкий жіночий шепіт. І впізнала голос подруги.

Розі.

Отже, вона там, із Семом.

Втім, чому б і ні? Вони дорослі люди. До того ж він ніколи нічого їй не обіцяв. Завжди ставився як до молодшої сестрички.

Шкода, що сама вона бачить у ньому не тільки старшого брата.

— Не треба, — пробуркотіла втомлено, — зі мною все добре. Вранці повернуся.

Сем продовжував щось говорити, але Айна натиснула відбій і впустила руки на коліна. Зсутулилася. У грудях розливалося неприємне печіння.

Гірко, коли розбиваються мрії. Нехай навіть дитячі й наївні. Вона могла б обожнювати його здалеку, мріяти, що одного разу вони будуть разом. Але життя — жорстока річ. Воно не визнає рожеві окуляри. А Сем нормальний здоровий чоловік. Йому потрібна жінка.

Але чому саме Розі? Чому він не міг зробити це з кимось іншим, кого Айна не знає?

І чому вона ніколи не помічала, що між ними є щось більше, ніж легкий флірт і дружні кпини?

Може, просто не хотіла помічати…

Айна піднесла руку до місця, що скніло, та так і застигла.

З глибини будинку, приглушений дверима і відстанню, пролунав гуркіт і напівзадушене хрипке виття…

***

Стікс сидів у чорному шкіряному кріслі, підперши підборіддя рукою, і невідривно стежив за дівчиною на екрані. Та обшукувала кімнату точними, спокійними рухами професійного домушника.

Тенганарець посміхнувся.

Навряд чи пташка щось знайде. Але спостерігати за нею цікаво, особливо за тим, як змінюються емоції на її обличчі. Вона зовсім не вміє їх приховувати. Уся перед ним, як розгорнута книга.

Ось, залишивши марні пошуки, дівчина зазирнула у вікно. Постояла трохи, притискаючись чолом до скла, позітхала і з розсердженим виглядом попрямувала до ванної.

Стікс перемкнув монітор на потрібні камери. Одна була вмонтована прямо в дзеркало, ще кілька показували ванну з усіх боків. У такий спосіб він міг безперешкодно роздивлятися приміщення. Але його цікавило не це, а гостя.

Оглянувши ванну, вона повернулася до дзеркала й завмерла, спрямувавши на полицю під ним широко розплющені очі. На її обличчі відбилося майже дитяче здивування й захоплення. Повільно, ніби не вірячи своїм очам, вона простягнула руку.

Стікс хмикнув, коли побачив, що ж її привернуло. Чорний флакончик, суворі лінії.

«Рашез».

У дівчини хороший смак.

Заплющивши очі, гостя вдихнула аромат парфумів. А потім, злякавшись чогось, здригнулася і впустила флакончик. Роззирнулася, як людина, що раптово згадала щось важливе. Стиснула губи й поставила парфуми на місце.

Навіть не спробувала скористатися ними.

Відвернувшись від дзеркала, швидко роздяглася, кидаючи одяг прямо на підлогу. Переступила через нього, різким рухом зав’язала волосся у вузол на потилиці й стала під струмені води.

Стікс відкинувся на спинку крісла.

Гарна. Ох, яка гарна без усіх цих ганчірок.

Вузькі плечі, ніжний вигин талії, округлі сідниці, що переходять у стрункі ноги. Молоде, пружне тіло. Незаймане. Можна сказати, нескуштований десерт.

Вона стояла до нього спиною, притулившись чолом до стіни, а зверху лилася вода. Прозорі струмені били її по плечах, креслили вологі доріжки шкірою, стікали вниз ногами…

Він заплющив очі, послав гості ментальний імпульс і уявив, як входить до неї.

Нечутно відчиняє двері. Роздягається, як і вона, кидаючи одяг на підлогу. Переступає бортик ванної й притискається всім тілом до її тіла. Грудьми — до її спині. Стегнами — до її сідниць. Накриває долонями акуратні груди. Губами вивчає шию…

І як вона вигинається, відкидає голову йому на плече. Стогне й щось шепоче незв’язно…

Але дівчина чомусь не відгукнулася на цю фантазію. Ментальний імпульс пройшов крізь неї непоміченим.

Стікс розплющив очі й різко випростався. Таке на його пам’яті сталося вперше.

Збудження зникло так само раптово, як і наринуло. Замість нього з’явилася цікавість.