Глава 21

На стіні за спиною дівчини засвітився ектоекран. Вона інстинктивно обернулася.

З екрана на неї дивився блідий скуйовджений Стікс.

— Айно! — голос елогіма зірвався. — Ти?!

Вона не встигла зрозуміти, що відбувається. Не встигла вдихнути, як раптом опинилася притиснутою спиною до Філа. Одна рука хлопця з несподіваною силою стиснула їй шию, інша зависла поруч зі скронею.

Айна скосила очі. Біля скроні майнуло довге тонке медичне шило — сталева голка з поперечним руків’ям, яку Філ затиснув між пальців. Де він його ховав весь цей час?

— Тільки посмій… — прошипів тенганарець, подаючись уперед.

Його обличчя пішло дивними хвилями, і крізь людські риси на мить проступила маска чудовиська.

— Хочеш, щоб вона залишилася живою? — вигукнув Філ. — Тоді роби, як я кажу!

— Філ, — прохрипіла дівчина, — будь ласка, мені боляче…

— Стули рота! — вістря шила вперлося в скроню.

Біль, нерозуміння й образа захлеснули її. Як же так? Філ її друг! Завжди був другом! Він не може їй зашкодити…

Але ситуація говорила зовсім про інше.

Її повний сум’яття погляд зустрівся з напруженим поглядом елогіма.

А може, це гра? Може, Філ вирішив розіграти Стікса, а їй нічого не сказав, щоб вона проводилася, як справжня жертва?

Так, напевно, усе так і є! Їх же вчили в Конфронті, що раптовість — половина успіху.

— Тільки спробуй заподіяти їй шкоду, — прогарчав Стікс, повільно підіймаючись.

За його спиною темнів ектоекран, який транслював глибокий космос і частину незрозумілої конструкції з вогнів і металу.

— Роби, як я скажу, і ніхто не постраждає, — у тон йому виплюнув Філ. — Відклич своїх псів. Проклади найкоротший шлях до шлюзової камери. Деактивуй всі шлюпки крім однієї. І дай мені до неї коди доступу.

— Ти багато хочеш.

— Всього лише забратися звідси.

— Відпусти дівчину, і я зроблю, як ти хочеш.

Над вухом Айни пролунав знущальний сміх:

— Ні, ти й так зробиш, як я хочу!

Гостре шило проткнуло шкіру. Айна заплющила очі.

***

— І що ти збираєшся робити? Підеш на поводу в цього хлопчиська?

Голос Префекта звучав, як завжди, безпристрасно, але Стікс звіриним чуттям вичленував у ньому приборкану лють.

— Ні, — усміхнувся, втупившись поглядом у потемнілий екран, — я зроблю так, що він пошкодує про те, що народився.

Ніхто не сміє погрожувати йому, Стіксу Хасселю. Третьому Лорду Смерті. Тим паче це щеня.

Стікс натиснув кнопку на сенсорній панелі.

— Морантан, розрахуй найкоротший шлях від сектора «С» до рятувальних шлюпок.

— Бажаєте найкоротший?

— Так.

На ектоекрані висвітилися тривимірні схеми відсіків. Крізь них проходила пряма червона нитка.

— У секторі «С» є вантажний гіперліфт. Це прямий шлях до сектору «N», де знаходяться шлюпки.

— Чудово. Заблокуй усі інші шляхи, відклич пошукову групу й переведи гіперліфт на ручне управління. Так, і ще мені потрібен код доступу до однієї зі шлюпок. Решта знеструм, ми ж не хочемо, щоб наш друг щось запідозрив?

На обличчі Стікса з’явився такий передсмак, що голограма Префекта прочистила горло:

— Це ризиковано…

— Перепрошую, — втрутився центральний мозок, — але вантажний гіперліфт не призначений для перевезення пасажирів. Його швидкість небезпечна для живих істот.

— Знаю. Тому мені потрібно ручне управління. Лінку, ти чуєш мене?

— Так, нувере.

— Маячок на Айні працює? Ти можеш відстежувати її стан?

— Так, нувере. Але я не бачу її, мої сенсори заблоковані по всьому блоку «С-5-2».

— Потерпи трохи, Морантан уже працює над цим. Виведи на екран показники Айни.

— В ерни Дев'ярі пульс у кілька разів вищий від норми, — у правій частині ектоекрана вигулькнуло вікно, — рівень норадреналіну й кортизолу критичний. Є невелике ушкодження шкіри на лівій скроні.

— Щ-щеня! — процідив Стікс, до хрускоту стискаючи стільницю з надміцного матеріалу. — За це він теж заплатить.

Пальці тенганарця витягнулися й загрубіли. Рукавички тріснули, і на кінцях блиснули гострі кігті. Долоня збільшилася вдвічі.

Зміни повзли вгору руками, активуючи химерне ДНК, спотворюючи структуру тіла на клітинному рівні.

— Стіксе! — голос Префекта хльоснув крижаним батогом. — Опануй себе! Зараз ти мусиш мислити тверезо! Згадай, хто ти такий!

— Так, шиссаре, ви маєте рацію…

Зусиллям волі третій Лорд Смерті повернув собі людську подобу. Підніс руки до обличчя, скинув шмаття рукавичок.

— Морантане, зв’яжи мене з нашим гостем, — сказав абсолютно спокійним тоном.

Навіть занадто спокійним для того, хто ледь стримав оберт.

— Слухаюсь.

Екран блимнув, картинка змінилася. Стікс побачив Айну, яка сиділа на підлозі. Філ стояв поруч, тримаючи її однією рукою за підборіддя, а іншою як і раніше притискаючи шило до її скроні. На шкірі дівчини запеклася цівка крові.

Віконце в правому нижньому кутку екрана транслювало її стан: пульс, тиск, рівень гормонів і навіть мозкові хвилі. Показники зашкалювали, як і говорив Лінк. Обличчя в Айни було блідим і напруженим.

Вона сиділа, опустивши погляд. Але, відчувши, що екран ожив, підвела очі. У них світилася надія.

Стікс скрипнув зубами:

— Я все зробив, як ти хотів. Шлях вільний.

— І? Куди нам іти? — вигукнув Філ.

— З каюти направо. За п’ятдесят метрів буде шахта гіперліфта. Вона перетинає всю станцію наскрізь. Тобі потрібен блок «N-11-38», це нижній відсік.

— Я можу тобі довіряти? — примружився хлопець.

— У тебе є вибір? — хмикнув Стікс.

— У тебе його теж немає. Вставай! — він смикнув Айну на ноги.

Дівчина підвелася, навіть не намагаючись чинити опір.

Стікс приховав усмішку: дурна маленька пташка, так легко спіймалася у сильця! Думає, колишній друг врятує її від злобного прибульця? Авжеж.