Одеський дворик, або Таємне життя рослин

Тихе весілля Софочки та Бені… та зухвала втеча Пежо

 — Ну, шо я вам можу сказати шановний, ви таки… накрякали — Неохоче звернувся Беня до Семена Семеновича, — ми з Софою, таки вирішили спробувати трішечки сімейного щастя.

— І шо ви хочете почути за цю новину? — Трохи ворухнув листочками сансев'єра-психотерапевт, — сказати, шо я за вас радий, не можу. Бо дуже мені запам'яталися повчання мудрого дядька Льови. Пам'ятаю, казав він ще моєму батюшці, коли я був маленьким відбрунькованним відростком: «Запам'ятай Сьомка…» — Семен Семенович уважно подивився на фікус, — ви ж пам'ятаєте, шо в нашому роді традиція така називати усіх Семенами?

— Ой, не треба міні знову вливати у вуха за вашу сумну сімейну історію і ваше повне поневіряння життя на підвіконні під'їзду! — Нетерпляче перебив Беня сансев’єру.

— Ой вей, навіть не збирався! — Спритно сказав, мов відрізав, сансев'єра, — лише хотів поділитися з вами мудрістю старого Льва Пальмовича Лівістона, з яким мені довелося жити поруч, коли я ще був юним відростком при кущі свого татуся. Так ось, "Сьомка-баламут, — казав дядько Льова, — запам'ятай моїх слів і, таки ніколи не одружуйся з красунею, тому шо вона тебе може кинути заради іншого!"

— А не красуня, шо кинути не може? — Здивовано підняв гілки Беня.

— Ось я теж спитав за теж саме у мудрого Лівістона, — погодився Семен Семенович, — на шо навчений роками дядько Льова мені відповів: "Звичайно, страшко теж тебе може кинути… але! Хрін з нею!" — І сансев'єра дрібно затремтів від власного сміху. Він був радий, що йому вдалося так "гарно" підколоти Беню.

— Ой на вас, — буркнув у відповідь Беня, — шоб вам така дружина попалася, шо ви швидко з уїдливої ​​неодруженої рослини стали чоловіком... “з обмеженими можливостями"!

— Ой вей, Бенджаміне Натановичу, може повернемося до того, шо це сами ви скоро одружуєтеся і це вам загрожує щасливе сімейне життя з Софою. А мої шлюби поки шо у дуже віддаленій перспективі. 

Беня хотів було відповісти сансев'єрі від щирого серця, але… не встиг! На полиці поруч із ним раптово поставили спатифіллум Софочку – його майбутню дружину. Ну як дружину. Про те, що Беня одружиться з Софою, вирішили їхні люди. Втім, договірний шлюб – звичайна історія для одеського дворика рослин. Так що Бені залишалося одне — спробувати жити разом і назавжди забути про свій курортний роман із юною однорічною гвоздичкою Фірочкою.

Крім того, що люди у дві людські особи вирішили одружити Беню і Софу, вони ще й приставили до молодят Семена Семеновича у якості сімейного психотерапевта та... якщо, раптом з якоїсь випадковості молоді не зійдуться своїми квітковими характерами, ще й за сумісництвом адвокатом з розлучення. А оскільки місця у новому одеському дворику у селі було не дуже багато, було прийнято рішення поселити Беню, Софочку та Семена Семеновича у пентхаусі нової багатоповерхівки.

Софа потрапила на свою верхню полицю одразу після душу з пульверизатора. Її листочки були свіжі та чисті.

— Наше вам, шановна Софіє Ароїдівно, невимовно радий, шо ви, таки розбавили своєю красою цей холостяцький куточок, — поспішив привітати нову жилицю їхнього дворика сансев’єра, — дивлюся на вас, Софочка, а ви все квітнете і пахнете…

— Ой вей, Семене Семеновичу, а ви таки хочете, шоб я зав’яла та засмерділа? — спритно відповіла красуня спатіфіллум.

— Вейзмір, Софа, якщо ви таки, стали нареченою не варто відразу отруювати життя сусідів!

Насправді Семен Семенович був приголомшений. Коли вони переїжджали разом із Софочкою в однієї коробці, вона здалася милою сором'язливою рослиною. Хто б міг передбачити, що за цнотливою зовнішністю ховається... справжнісінька гостра на мову одеситка.

— Ша, Семене Семеновичу, це я ще не з усіма сусідами познайомилася. До речі, а хто з вас розповість жіночці за нові плітки?

Софа уважно подивилася на свого новоспеченого чоловіка-фікуса та вимушеного сусіда-сансевієру. Беня демонстративно відвернувся, усім своїм виглядом демонструючи, що він вищий якихось містечкових пліток. Та й спостерігати за сусідськими чварами йому набагато цікавіше, ніж самому брати у них участь. Втім, і Софа, як доброчесна одеситка, не мала ілюзій щодо нового чоловіка: нерви не робить і вже добре! А те, що він мовчазний, може й на краще — більш буде слухати мудру дружину.

— Ну, люба Софіє Ароїдівно, шо я маю вам сказати за наших сусідів…

Семен Семенович зручніше вмостився у своєму горщику і приготувався до довгого монологу. Він дуже сподівався, що красуня Софочка, виявиться більш вдячним слухачем, ніж її чоловік – фікус, з яким сансев'єра вже встиг кілька разів не на жарт зчепитися язиками.

— Шоб ви знали, шановна Софіє Ароїдівно…

— Та можна просто Софа, без по-батькові, — перервала красуня Семена Семеновича і скромно опустила листочки.

— Так ось, шоб ви знали, Софочка, ми з вами опинилися в самому пентхаусі цієї багатоповерхівки. Якщо ви повернете голову вправо, то помітите, шо наш дворик… який раптово став багатоповерховим, охороняється не аби ким, а самим яблуком-Тиблуком! По секрету розповім вам, шо це саме Тиблуко проростили у своєму контейнері брати зі скриньки, однакових з морди... обличчя, тобто ахатинки Рено і Пежо. Якось наші люди сунули цим всеїдним тварюкам яблучні недогризки… Та шоб ви думали?

— Шо? — не втрималася від запитання Софочка.

— Ці черевоногі звірюки зжерли всю м'якоту, а кісточки проростили за допомогою свого чарівного равликового гною. Наші люди побачили паросток, посадили його до горщика… Ну, як горщика, таки спочатку, як усі інші “експериментальні” рослини паросток отримав власну пластикову пляшку. Коли паросток довів за свою здатність жити та рости, його було пересаджено до справжнього горщика. А зараз, ось можете помилуватися на цей однорічний паросток у всій красі! А потім якось так само вийшло, що Тиблуко став головним сек'юріті нашого дворика. Поверхом нижче під чуйною опікою Свідків Селери розмістилися: Меліса Мятівна… шоб ви знали, Софа, мадам Мелісса одна з довгожительок нашого дворика. Вона у нас просто незламна оптимістка, яка вже кілька разів відроджувалась у повноцінний кущ після обрізки гілок практично під коріння. Поруч із нею капустяний друг із далекого Пекіна. Він теж майстер з екстремального виживання. Уявляєте, дорогенька, цей товариш із Пекіна пустив коріння прямо у банку з водою, в яку його поставили шоб не зав'яв. Ще дві квартири на цьому поверху займають кущик Руколи, що дивом укорінився в цій тусовці, і насіння Шавлії на пророщуванні. Під ними поверхом нижче заселилися: угрупування Салата Айсбергу, паростки Кінзи, Свідок Селери з трьома новими гілками та ахатинець Пежо.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше