Беню, таки досить робити нерви!

Так дружно сказали мешканці одеського дворика рослин нашому фікусу Бенджаміна, а просто Бені та... виселили його на холодильник. Звичайно, не самі виселили, а руками людинки.

— Ну, шо Софа, як ти? — Співчутливо спитала Роза Марківна, — відійшла вже від того, шо Беня пішов собі геть?

— Таки так, Розо Марківно, відійшла! Але, шоб ви розуміли, швидше відійшла від закидонів, які він мені влаштував наостанок. Уявіть собі, цей поц, взагалі збрендів з розуму! Знову ж таки, впав у депресію та почав... До речі, з незрозумілої причини... скидати листя! Причому не просто скидати, а закидати своїм листям мене, свою законну дружину! Психотерапевту й, за сумісництвом, молодому та щасливому чоловікові Семену Семеновичу, з його красунею дружиною Цілечкою, яка на хвилиночку, у самій порі цвітіння, теж дісталося! Навіть у горщик пуансетії Петюні, який постраждав від багаторазових нападів кішки Ляпки, яка нахабно згризла кілька гілок Петюні, й то прилетіло листків від Бені!

— Та ти шо? — Здивовано підняла колючу гілку Роза Марківна.

— Таки то, — продовжила Софочка, — шо ми знову усім двориком стали надсилати уявні прохання в бік наших людей… Ось так Беня всіх дістав! У результаті, людинка не просто здалася, а сама розпихувалася не на жарт.

— Ой, Беню, а чи не поїхати тобі на курорт? — Так голосно й чітко вимовила людинка, оглянувши з усіх боків фікус. — А краще, давайте їдьте... одразу за кордон... тобто на холодильник! Відпочиньте! А там... Беня, ну, ви ж, розумний фікус, влаштуєтеся як-небудь на новому місці...

Без Бені мешканці верхнього, елітного поверху відчули себе вільніше. Настільки вільніше й щасливіше, що за тиждень Петюня та новоспечена дружина всіма шанованого психотерапевта, Циля, уперлися маківками у верхню полицю, що її довелося зняти. Такі так, зняття верхньої полиці, перетворила багатоповерхівку квіткового дворика на "Пізанську вежу", але... з іншого боку, квіти почали рости. А зі стійкістю полиці, ми таки щось вирішимо. Справді, не дарма ж людинка хвалилася тим, що кілька років працювала проєктувальник меблів? Загалом, переїзд Бені порадував наш маленький "одеський дворик" на сільській кухні.

З цього приводу квіти влаштували гарячі нічні обговорення.

— А Циля? Ви, таки подивіться на Цилю? Хто знав, що з цибулини з "АБТ", таки, може вирости така краса?

— Ой, то ви Роза Марківна, Софочку ще не бачили. Тільки Беню виставили за поріг, так наша Софа розпушила листя.

— Та, мабуть, Софа просто очі Петюне робить.

— Таки шо? Вам таки від цього холодно чи жарко? Нехай Софа, на здоров'я, робить очі та наставляє ріжки колишньому… тобто Бені.

— А якщо Беня повернеться?

— Ну, повернеться та таки шо? Ви хочете сказати, шо у нас мало адвокатів з розлучень? Наш психотерапевт, до речі, цілком може з цим справитися. Недарма ж він стільки часу провів поряд із Софою та Бенею та спостерігав за їх коротким за нервовим шлюбом. 

— Ой вей, ви ще за новину знаєте? Наша Циля знову чекає дитину!

— Та ви шо? От ніколи б не подумала, шо наш сансев’єра Семен Семенович такий прудкий буде. Тільки побралися, а вже друга дитина? Й на кого чекають?

— Ой не знаю. Але знаючи, Семена Семеновича, швидше за все очікують ще одного психотерапевта... Хоча ні, хіба Семенович потерпить ще одного психотерапевта біля дворика, крім нього?

— Тоді, мабуть, юриста... чи ювеліра. Теж гарні професії для гарної дитини за гарної одеської сім’ї.

— Роза Марківно, а ще новину хочете?

— Ой, пошкодуйте мої нерви та гроші. Мене ж не вистачить сил усі новини Фірі із сусіднього двору розповісти. Давайте новини ближче до вихідних, коли на Привіз зберемося.

— Розо Марківно, ви шо хочете, шоб я одна від знання лопнула та не спала ночами, знаючи, шо ви, таки, не знаєте того, шо знаю я? Ви думаєте, шо я зможу після цього спокійно спати ночами, знаючи, шо вам нічого сказати сусідам, бо усі плітки скінчилися? Ой, та я вас благаю.

— Ну, робіть мені вже вагітну голову, як у Цілі живіт… тобто стебла! 

— У наших людей із третьої спроби проросла кісточка авокадо.

— Таки шо росте?

— Та поки шо невідомо... Але те шо, з третьої спроби... мабуть, до доброго гінеколога потрапили. А може, Циля якусь хитрість порадила, як швиденько рости та квітнути?

— Може, й Циля…

— Та ви шо? З третьої спроби? Ви таки хочете сказати, шо проросла звичайна й нічим не примітна кісточка авокадо зі звичайного мережевого супермаркету?

— А може, наші люди таки навчилися чомусь самі по собі? Недарма ж через їхні руки пройшло стільки квіткових смертничків. Майже рослин камікадзе… 

— Треба до неї у гості напроситися!

— До кого в гості напроситись?

— Ви шо хворий на голову? Звісно, ​​у гості до Ціли! Може вона, таки щось чула від свого чоловіка – Семена Семеновича. Усім же у дворику відомо, шо наш сансев'єра психотерапевт той ще... розумник та балабол!

— А ви, таки, думаєте, шо Циля на нас усіх чекає, шо та “Беніна мама”?

— Та ми скажемо, шо приходили Софу привітати з від'їздом Бені. Ну, чи втішити. Це вже від настрою Софи залежить. А Софа та Циля сусідки.

— О, так, ви – прохфесор!

— Таки шо я, просто так, даремно, у цьому дворику живу вже стоку часу?