Одеський дворик, або Таємне життя рослин

Частина II Плітки Софочки. Останні плітки з одеського дворика у селі, або Якби я був Семен, я би мав трьох Циль

— Ой, Розо Марківно, ви таки чули за останні новини?

— Софа, за останні кілька днів морозів, я слухала стільки новин за телефоном, шо вже, таки, загубилася в тому, шо я чула, а шо ні… Чула, шо буквально на очах за кілька днів морозів, таки замерзли річки… А шо у вас люди теж скаржаться на морози?

— Такі так, Розо Марківно, скаржаться. Але я вам дзвоню не за тим, шоб наших людей обговорити. Ви, таки чули, шо наша красуня Цилечка, та сама, яка  Атебівна… ну ви самі розумієте Атебівна, тому шо її принесли із супермаркету “АТБ” , ну, перша дружина, нашого психотерапевта Семен Семенича, після третіх... таки, невдалих пологів, вирушила поправляти здоров'я на курорт?

— Ой вей, та шо ти таке кажеш? Невже як Беня на холодильник?

— Та ні, не на холодильник... у газетку відпочивати. Чи то наш Семен, виявився надто прудким для зворушливого гіацинту, чи то... здоров'я Цилечки не витримало... Коротше, Роза Марківна, Цилечка випустила третю квіткову стрілу, розпушила листочки та... зачахла, бідолашна. Досвідчений прохвесор, сказав, що Цилечці треба відпочити. Все-таки гіацинти такі... ніжні. А тут бідна дівчинка з порядної одеської родини потрапила в... лапи... ой, як дружина, до дорослої сансев'єри-психотерапевта у самісінькі лапи...

— Ось, бачиш, Софа, до чого таки доводять шлюби з такими… квітковими типами, як твій колишній Беня та, такими, як ваш сусід Семен… Таке шо стало з Цилечкою?

— А то, Розо Марківно, шо наша чоловічка, начиталася й надивилася якихось розумних думок із просторів свого Інтернету, а потім… Взяла нашу бідну відцвілу Цилю, обрізала всі листочки, загорнула в газетку та… відправила відпочивати в якийсь контейнер.

— Вейзмір, Софа, яка шкода, шо бідолашна дівчинка, потрапила в лапи старого сансев'єри… невже ваш Семен після довгої помірності у сімейному житті з Цилею показав себе у всій чоловічій красі?

— Ой, не знаю Роза Марківна, чи то Семен Семенович кинувся на всі тяжкі, чи то... Цилечка була не така вже невинна наречена... Але, факт на обличчя: наша Цилечка, як казали в старі добрі часи, вирішила завершити п'ятирічку за три роки та... трохи не розрахувала свої сили. Коротше, Цилечка швидко народила трьох квіткових дітей... До речі, третя квіткова дитина була дрібною та слабкою... та сама вирішила, що треба відпочити від численних пологів.

— А як ваш Семен Семенович зазнав втрати юної дружини?

— А шо Семенович? При Цилечці, тієї самої Атебівні, яка стала першою дружиною для нашої сансев’єри у цьому дворика… Так ось, у першому шлюбі у нашої сансев’єри листочки "стирчали" уверх, а потім поникли... Драма, драма, драма... Загалом, Цилечка від'їхала на відпочинок у газетку, а Семен... ой, наш Семен горював довго, листочки опустив...

— Шкода Семена... Тільки почав щасливе сімейне життя й тут, нате вам на тарілочку, ловіть принади реальності!

— Та не все так погано... Семенович трошки помучився, а потім почав доглядати за... Цилей.

— Як? Вона ж у газеті?

— Та ні, за інший! Перша у нього була Циля Атебівна, бо її в магазині “АТБ” купили, а тут... Семен побачив Цилю Ростову. Ну, ту саму, яку наші люди з супермаркету "Рост" привезли... Коротше, купили натомість тій Цілі, яку відправили відпочивати в газетку! Шоб ви знали, нова Циля, таки досить швидко прижилася на новому місці у нашому дворику та вже на третій день пустила квіткову стрілу

— Вейзмір, Софа, не роби мені нерви, шо нова Циля теж стала дружиною психотерапевта?

— Не повірите, Розо Марківно, таки так! Видно у нашого сансев'єри є особливий підхід до Циль... Більш того, нова Циля теж вагітна, пустила першу квіткову стрілу. А Семенович знову листочки розпушив, як молодий півник перед курочкою!

— Таки шо, Софа, ви таки знову всім двором чекаєте на нове потомство?

— Таки так, Розо Марківно, звичайно, чекаємо, ми ж знову всім двором думаємо про те, якого кольору та запаху будуть діти нової Циліни.

— Шо, ваші люди знову купили квітковий сюрприз із кіндером на додачу?

— Такі так, чула, шо наша чоловічка казала, шо за знижками тільки ось такі Цилі «з сюрпризом» й продаються. А великі гроші, за те, щоб точно знати колір тих самих “цилей”, вона, тобто наша чоловічка, не готова платити великі гроші.

— Щось я часто від тебе, Софа, чую, що ваша людинка все по знижках та на розпродажах купує. Може, таки у неї дівоче прізвище "Єврєєва" було?

— Ой вей, не знаю я, Розо Марківно, яке у нашої людинки було дівоче прізвище, але те, шо її потрапило ще й третю Цилю додому притягнути, це точно!

— А на який ляд, вам у дворику знадобилася третя Циля?

— О, Роза Марківна, це дуже довга історія… Друга Циля теж швиденько відцвіла та вирушила слідом за першою Цилею відпочивати у газетку!

— І шо, третя Циля теж стала дружиною вашого сансев’єри Семена?

— Такі так, стала. Я ж казала якось, шо у нашого квіткового психотерапевта виявився талант до цвітіння "циль". Шоб ви знали, Роза Марківно, нам таки вдалося побачити вже рожеві та фіолетові квіти… Які квіти нам покаже третя Циля, доки не відомо…

— Софа, а в якої Цілі були якісь квіти?

— А я що пам'ятаю, Розо Марківно? Наш Семен Семенович так швидко змінює своїх Циль, шо ми не встигаємо запам'ятати якого кольору були їхні квіти! Для третьої Цилі навіть прізвище не вигадали, так вона й стала просто – Третя! Шоб ви розуміли, наші люди третю “цилю” з якогось будівельного супермаркету притягли. Як бідолашний гіацинт опинився серед лампочок та коробок з фарбою, одному богу відомо… Але факт є в наявності.

— Вейзмір, Софа, ще одна новина, та я таки я переїду у ваш дворик! У мене таке враження, шо у вашому дворі відбувається найцікавіше.

— Таки так, Розо Марківно, та тільки хто з вами поміняється житлом та добровільно відмовиться від того, шо в нашому дворі жити цікавіше, ніж у телевізорі?

— Та ви маєте рацію... тоді розкажіть, що там у вас нового...

— А нового по самі капці та навіть трохи зверху! Через морози наші банди вирішили різко з'їхати з підвіконня та зайняли житлоплощу простих рослин. Так, нам вдалося поселити банди на нижні поверхи, але таки іншим довелося посунутися на полицях. Так шо в нашому дворі, як казав незабутній Воланд, квартирне питання стоїть дуже гостро.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше