Одеський дворик, або Таємне життя рослин

Про лайф-коучінг Бені, проогіркові страйки Пежо, тренувальний табір Дона Авокадро та позашлюбного сина фікуса

Оскільки чоловічка все ще сиділа за своєю чорною штуковиною, в яку зовсім не було видно Розу Марківну, Софа морально страждала від надлишку новин, якими не було з ким було поділитися. Звичайно, всі внутрішньодворові події обговорювалися одразу ночами, коли люди засипали та не заважали своєю балаканкою або звуками радіо. А ось з обміном плітками ситуація склалася сумніша: поки чоловічка жила без свого помічника Самсона, доводилося чекати, коли друга людина поверталася додому і забезпечувала сеанс зв'язку.

Втім, і тут справа складалася не так, як хотілося Софочці: друга людина найчастіше дзвонила загадковому Андрієві обговорити свої "чоловічі справи", так що Софі та Розі Марківні лише зрідка вдавалося перекинутися парою фраз.

Одного дня, почувши з розмови людей по гучному зв'язку, Софа нарешті почула те, про що бажала: друга людина пообіцяла людинці забезпечити зв'язок з Іринкою! Софочка підбадьорилася та почала готуватися до пліток с подружкою-трояндочкою. За обдумуванням про що казати та з чого почати, красуня-спатифиллум провела увесь день.

— Софа, я струму на хвилинку просити за Беню. — Випередила Софу Роза Марківна, — ми тут із Сарою Абрамівною та нашими виводками огірків та помідорів, подумали й вирішили, шо шалено раді за ваше сімейне щастя з Семеном, але... перемити кісточки колишнім, набагато приємніше. А перемити таки кісточки твому колишньому, подвійно приємніше, ніж моїм колишнім! Так шо я не приймаю ніяких заперечень та чекаю розповідей за Беню. З усіма подробицями, Софа, з подробицями, бо слухати плітки приємніше, ніж зображати радість.

— Ви, пам'ятаєте, Розо Марківно, як Беня почав робити нерви та його відправили на курорт на холодильник? — Почала здалеку Софа, бо говорити про Беню ніяк не входило в її плани. Довелося викручуватися та вигадувати новини на ходу. — Ну, це ще коли ми жили у селі, а Семен Семенович був щасливо одружений ще на першій Цілі...

— Звісно, ​​пам'ятаю, Софа, — перервала Роза Марківна, — це коли ти очима пострілювала у бік Петюні ? Він тоді таки не пережив нападу кішки? До речі про пташок, Софа, ти таки жодного разу не зізналася, шо у вас з Петюнею був роман.

— Ну, шо ви таке кажете, Розо Марківно, який роман! — Замахала листочками спатифіллум, — так, поважали один одного по-сусідськи... Як ви пам’ятаєте Петюня хворів сильно. Мабуть, Ляпка йому таки перегризла якийсь важливий корінець, шо він таки вирушив до квіткового бога... Ой, не відвертайте увагу, Розо Марківно, ми ж за Беню розмовляли, а ви чомусь за Петюню згадали! Такі ось, — продовжила Софа, — Беня жив собі на курорті добре. І звідти ж, з холодильника у селі, його завантажили в машину під час грандіозного переїзду на Півдня. На новому місці Беню відразу відправили на курорт на холодильник. Вирішили, шо на холодильнику йому буде звичніше.

— А шо потім? — Нетерпляче поворухнула листочками Роза Марківна, — не томи, Софа!

— Чи холодильник на новому місці був не по фен-шую, чи таки Беня пережив переїзд набагато гірше, ніж ми вважали... Загалом, Беня знову почав впадати в депресію та скидати листя, тому його переселили на шафу. На шафі в оточенні м'яких мешканців дворику, Бені ніби стало краще... на деякий час. Але не настільки добре, шоб він прямо перестав скидати листя та знову почав пускати нові гілки. 

— Ой, як цікаво! — Не втрималася Роза Марківна, — як же мені подобаються такі розповіді, де прямі пристрасті шкварчать! А ось твої розповіді Софа, за щасливе життя, шоб ти знала, Софа, нудні!

— Отож, після грандіозної перестановки, коли письмовий стіл переставили до вікна, Беню відправили на верхню полицю надбудови та приставили до нього коуча – Переїзда Пилиповича. Ну, ви ж знаєте, Роза Марківна, шо наш м’який мешканець Переїзд Пилипович відомий лайф-коуч, який таки знає як приживатися на новому місці та навіть заводити друзів. Хоча Бені нові друзі з його вічною депресією не загрожують.

— А може й твій Сьомка й не такий вже й гарний психотерапевт? — Скептично помітила Роза Марківна, — бо Бені не зміг допомогти навіть зі звичайною фікусною депресією!

— Не треба тут мені ля-ля, — встряв у розмову Семен Семенович, — самі ви Роза Марківна, жодного разу в мене на сеансі терапії не були. Так от і не треба каміння в чужий город кидати, а то й вам прилетить!

— А вас Сьомо, зауважу, у нашій розмові з Софою не стояло! — Огризнулася Роза Марківна, — так шо сидіть у свому горщику на корінні рівно та не лізьте в жіночі розмови. — І додала, вже звертаючись до Софи, — продовжуй, люба, за Беню та не слухай свого занудного чоловіка.

— До речі, Бені на верхній полиці з коучингом стало набагато краще. А може ще спрацював психологічний фактор, шо Беня тепер живе над нами та спостерігає за нами з Сьомою та Ігорянами з висоти своєї полиці. А може й проогіркові страйки Пежо дали, таки, свої результати, шо Пежо став виробляти якісніший равликовий гній, який Беня став регулярно приймати.

— Ой вей, Софа, про страйки Пежо ти жодного разу не казала!

— Та Пежо, виявилося, ще той кішкомот! Уявіть собі у селі на півночі він нам таких мансів не влаштовував: жував собі й капусту й моркву, і хоч би хни йому. А тут на Півднях, пряму велику цацу з себе почав корчити. Ось подавай йому лише огірки й все! Дали йому свіжу молоду капусту, і шоб ви думали? Пежо по ній просто повзав навіть не куснувши жодного разу! Так й повзав три дні голодний, доки не отримав свій огірок! Та й огірки, цей пасажир тепер їсть не як раніше, він зараз м'якоту тільки вигризає! Як вигризе найсмачніше, знову влаштовує страйк! Добре, шо в нас зараз огірки коштують копійки, а то б утримання Пежо обійшлося великими тратами з його капризами та викрутасами.

— Ой вей, Софа! А шо на Пежо ніякої управи? У вас же власна мафія є? Ну, той Дон Авокадро та його головорізи Костяни?

— Ой, та я вас благаю, Розо Марківно, — махнула свіжою гілочкою Софа, — та шо Дон Авокадро з Пежо зробить? Адже Пежо живе у будинку у своєму контейнері, а Дон Авокадро з Костянами у тренувальному таборі в палісаднику. Пам'ятаєте, Розо Марківно, я говорила за Дона Авокадро та Костянів, шо після переїзду їх тимчасово поселили в палісаднику? Так ось, вони там влаштувалися вже конкретно. Хоча Дон Авокадро на цілий рік молодший за Костянів, він вже всім показав свій характер. Навіть не уявляю, Роза Марківна, як Авокадро вчить навичкам виживання Костянів в умовах південних дощів, але результат, таки, очевидний! Ви, напевно, бачили новини, шо дощами нас поливає знатно!?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше