РОЗДІЛ 9 "Вагання"

Коли Олексій  зник на сходових маршах, я  полегшено видихнула. В його присутності  буквально кожний  сантиметр Янки Рикової кричав від напруги. Своїм серйозним виглядом чоловік вселяв  в моє бідолашне серце невимовний страх  зробити чи сказати щось не те. А ця  багатозначна мовчанка і  незрозумілі відповіді на очевидні питання чого вартують! Я  глибоко шкодувала,  що кинулась за Олексієм слідом. Банальна  вихованість і  ввічливість вартували  мені  хвилин двадцять відносного душевного спокою.

Друг брата поводився якось дивно  відносно ситуації із Сергієм та Катею. Про себе вирішила завітати у поліцейський відділок і  особисто про все розпитати в  слідчого.

Змусивши розум відкинути геть думки про Олексія, затягла пожитки в  помешкання.

Переступивши поріг,  опинилась у  просторій   двокімнатній квартирі з красивим краєвидом на Дніпро. Річка за вікном  яскраво виблискувала синіми гребінцями супроти весняного сонця, яке  милувалось собою у її хвилях.  Я поставила вікна  на провітрювання,  бо після задушної лікарні із запахами хлору та медикаментів, організм потребував  ковтка свіжості. Залишивши речі в коридорі,   приступила  до оглядин помешкання.  Житло  повністю відповідало вимогам сучасності: від  дизайнерського, продуманого до дрібниць, ремонту до останнього слова у  світі  техніки на кухні.  Я навіть  спершу побоялась підійти до плити. Як вмикались ці всі  блага цивілізації, гадки не мала.

Та найприємніше здивувала ванна.  Вона займала буквально гігантську частину простору. Виконана в ніжних пастельних тонах, заповнена  акуратно складеними, розвішаними дрібничками,  ця частина приміщення   зовсім не скидалась на    холостяцького барлогу.  Невже брат  з кимось жив?

Понишпоривши  очима по поличках, знайшла підтвердження – жіночий гребінець та зубну щітку, які  сором’язливо сховались поміж чоловічих штуковин.

 Отже, в Сергія  була дівчина  чи співмешканка. Полишивши ванну,  пішла  на  пошуки  доказів  по  решті квартири. Не те щоб нишпорила. Просто міркувала, якщо в брата є дівчина, то, можливо,  вона  не знає про мій приїзд і  взагалі про те, що сталось з  ним.

Оглянувши  гардеробну та  шафу у передпокої, я  не виявила  жодного факту  приживання особи прекрасної статті.

Залишався один варіант:  у Сергія  була  періодична подружка, яка, ймовірно, навідувалась  до нього, або зрідка залишалась ночувати.

Цікаво,  хто вона?Дорогий братик, переїхавши у столицю з нашого маленького провінційного містечка, особисте життя  тримав під сімома замками.

Сівши на величезний  диван посеред вітальні, відчула  дику втому.  Спати хотілось страшенно. А  ще їсти і кави.

Посидівши  хвилину,   зібрала останні  сили та попленталась підкорювати   чудо-техніку  на кухні.

—Так, Сергію,  холодильник у  тебе  зовсім  порожній. Що ж ти їси? – запитала вголос. У серці защеміли ніжні нотки турботи про рідну людину. Та наступної  миті  на очі навернулись  пекучі сльози. Моя свідомість  ще вперто відмовлялась вірити про  перебування  брата в лікарні у важкому стані.

Змахнувши непрохану, швидко перекусила привезеними наїдками,   порозпихала їх по поличках і  відправилась в  душ. Часу  зволікати не було.  Потрібно їхати до слідчого, а  потім відправлятись в  лікарню.

Після водних процедур, сніданку зробилось легше, в голові трішки розсіявся туман, а  думки набули чітких обрисів. Переодягнувшись в чистий  одяг,  я  вийшла на вулицю.

І тут почалась  перша хвиля мого невезіння. Я  не знала, куди потрібно їхати,  де шукати той відділок поліції, і взагалі як втриматись на ногах в цьому мегаполісі. Світ перед очима пішов  обертом.  

На щастя,  поліцейський  одразу  підняв виклик й   запропонував проїхати в  лікувальний  закладу, оскільки  він  вже там допитує  пані Катерину. Я  ледве стримала  щире здивування. Десь на периферії закралося питання,  чому представник правопорядку   цікавиться дружиною Олексія? Невже за її участю  теж сталось серйозне ДТП?

Розпитуючи дорогу, через години дві, нарешті потрапила в   лікарню. Дзвінок  від слідчого  застав на  її  порозі і ми   зустрілись в невеликій алейці  навпроти центрального входу.

— Як почувається ваш брат? – запитав  він, показавши службове посвідчення.

Я  відповіла скоромовкою:

— До тями ще не прийшов. Лікарі  прогнозують,  що йому потрібна буде операція. Шукатимемо з батьками гроші. Ви можете розповісти про обставини аварії?

Слідчий зміряв важким поглядом, а тоді вказав рукою  пройти  доріжкою.

— Ви знайомі з Олексієм,  в компанії якого Риков  являється заступником?

— Один раз бачились багато років тому,  і  ще сьогодні вранці в лікарні. Він приїздив до дружини. Я так розумію вона теж учасниця ДТП?

— Пані Катерина була пасажиром в  автомобілі  вашого брата. Вони  прямували за місто, коли на  їхню смугу руху виїхав зустрічний транспортний засіб.

Я  застигала як  вкопана з широко  розкритими очима.

— Тобто, Сергій та  дружина Олексія  були разом?

— Виходить, що так.

— Що з Катею? Але ж брат не винний  у  пригоді.  Чи до нього Олексій має претензії?    

— Це ліпше у  нього запитати,  - багатозначно  хмикнув Якимов. Я не зрозуміла його натяку, але перепитувати  було некоректно.