Частина 9

 Тетяна

- Про що поговорити? - запитала я. Артур підійшов до мене і подивився в очі

- Здається, ти мені дуже сильно подобаєшся - ледве чутно сказав він, а я дивилася на нього приголомшено

- Артур, але ж ти знаєш, що ми з Денисом разом. - заперечила я

- Ну то й що? Він не любить тебе! Як ти думаєш, чому він звернув на тебе свою увагу? Не через кохання - сказав Артур, а я згадала, що це ж саме мені казала Соня

- А через що тоді?

- Давай сядемо і я тобі розповім? - запропонував Артур, а я мовчки сіла на лавочку

- Ми грали в правда або дія і йому загадали зробити так, щоб ти в нього закохалася, а потім кинути тебе. Денис з легкістю погодився на це - розповів Артур, а я сиділа мов вкопана. Ні...Це не може бути правда... Він ж любить мене... Чи ні?

- Ц-це правда? - запитала я тремтячим голосом

- Так

   Сльози почали накочуватися на очі і я не стримувала їх, а побігла назад до квартири Дениса. Двері були відчинені і я зайшла. Денис як ні в чому не бувало сидів на дивані і щось дивився в своєму телефоні.

- Денис, ти нічого не хочеш мені розповісти? - запитала я, а він різко обернувся до мене

- Таню? Ти ж пішла додому? Чому ти плачеш? - він підвівся.

- Повернулася назад

- Що саме тобі потрібно розповісти? - сказав хлопець і те, що він прикидається ніби не розуміє мене ще більше мене розізлило

- Наприклад чому ти не казав мені, що ти зі мною через те бажання в грі правда або дія? Чому? - кричала я

- Тихо, заспокойся - спокійно мовив він і підійшов до мене, Денис намагався взяти мене за руку, але я прибрала її - Так, це правда. Мені задали завдання, щоб я закохав тебе в себе, а потім кинув. Спочатку я так і хотів зробити, але потім я й сам почав закохуватися в тебе і зрозумів, що не зможу так вчинити з тобою.

  Коли він розповідав це я вже заливалася сльозами. Не вірю, що він міг так вчинити зі мною!

- Я вірила тобі, всі мені казали, що ти не просто так звернув на мене увагу. Я не звертала на них увагу, але виявляється вони мали рацію. Скажи: як після цього я мушу тобі вірити? - промовила я і подивилася Денису в очі. Там я побачила сум, розчарування і біль.

- Але ж зараз я кохаю тебе!

- Хм, а раптом це чергове завдання? Раптом ти мені брешеш? - тихо сказала я, але додала: - Вибач, але давай зробимо паузу в наших стосунках? Я хочу розібратися в усьому цьому

- Добре, тільки знай ти найкраща кого я зустрічав за все своє життя - промовив Денис. Раніше я б посміхнулася і обійняла його, але зараз після того, що я дізналася мені просто хочеться вірити, що він справді кохає мене, але тепер це тяжко. Я не попрощавшись вийшла і пішла до себе додому. Сльози текли по моїх щоках, але я не звертала увагу. Часто мої подруги плакали і казали, що їх кинули хлопці. Я тоді не розуміла, чому тут потрібно плакати, але зараз розумію... Денис став мені дуже рідною людиною, але тепер я й не знаю чи зможу йому довіряти. Зайшовши в квартиру я швидко роззулася і пішла в свою кімнату. Зачинивши двері я скотилася по них і сіла на підлогу. Сльози текли річкою, але я намагалася себе заспокоїти. Марно. Дуже боляче розуміти, що він тебе просто використовував.

   Хтось відчинив двері і зайшов у квартиру, почав гукати мене. Схоже це був тато, але я просто не могла промовити ні слова. Я встала і лягла на ліжко. Тепер я плакала в подушку. Чому життя таке не справедливе? Тільки я покохала, знайшла того кого я люблю, але ні... Не все так солодко, як
здається... 

- Таню, ти тут? - почула я голос тата, він зайшов у мою кімнату і сів поряд зі мною - Доню, щось трапилося?

   Я не могла вимовити ні слова, лише плакала. Тато подивився на мене і посміхнувся такою рідною і теплою посмішкою, що я зрозуміла - Денис не єдина людина, яка мені близька. В мене є тато і брат.

- Тато... - я розповіла йому все, що трапилося, а він лише обійняв мене

- Все буде добре, раптом він справді тебе любить? - прошепотів він мені на вухо

- Але якщо ні? Я боюся розчаруватися в ньому знову

- Поспостерігай за ним. Якщо він тебе любить, то буде страждати ці дні без тебе, але якщо не любить, йому буде всеодно

- Дякую, люблю тебе - я міцно обійняла тата, а він лише посміхнувся і обійняв мене в відповідь - А ти щось хотів?

- А, так. Я порадитися з тобою. Коли з нами жила Марія вона прибирала, готувала...А тепер... Як думаєш найняти домробітницю? - запитав тато. З одного боку це було б добре, не довелося б прибирати, але я хочу порадувати тата, тому сказала:

- Та ні, не потрібно. Я буду все робити, інколи Коля буде мені допомагати. Ми впораємося

   Тато поцілував мене в маківку і пішов поїсти. Я сіла за свій стіл і вирішила трохи почитати, але коли подивилася на календар вжахнулася. Через три дні до школи! Я ще навіть домашнє завдання не робила. Тому я сіла і почала робити алгебру.

   Коли зробила половину уроків, вирішила відпочити і подивитися Інстаграм. Женя виставила історію де вона разом з Кольою в кафе їдять піцу. Я посміхнулася.

"Добре, що хоч у неї все добре"

   Аж раптом мені прийшла смс від Артура.

"Звідки в нього мій номер? Мабуть Денис дав..."

*Переписка з Артуром*

- Привіт, ти як?😘 - написав він

- Привіт, вже краще, але не ідеально

- Може завтра зустрінемося?

- Навіщо?

- Хочу поспілкуватися з тобою

- Ем...ну добре

- Давай о 15 біля твого будинку?

- Ок

- Бувай♥️♥️♥️

- Бувай)))

    Навіщо йому зі мною зустрічатися? Я згадала його слова, що я йому подобаюся... Артур гарний і цікавий хлопець , але моє серце належить Денису. Як же мені зараз хочеться просто взяти і написати йому, все пробачити і просто знову розуміти, що Денис зі мною. Але якщо я навіть це зроблю, то в мене завжди будуть сумніви, що до того, чи від кохає мене. Але все-таки Денис ж зізнався мені, що кохає мене зараз. Можливо пробачити йому... Хм...А можливо позлити його? Мені прийшла чудова ідея і я вирішила, що хочу, щоб Денис мене ревнував. А якщо цього не буде, то я йому не важлива.