Частина 13

Тетяна

  Смс була від невідомого номеру, там були написано "Привіт, давай завтра о 12 біля твого будинку. На добраніч." Не розуміючи хто це я лягла спати.

*Ранок*

Сьогодні суботу і вихідний, але все-таки я вирішила піти на ту зустріч. Мені дуже цікаво: хто ж це? Тому я прокинулася о 10 і почала збиратися. Мені було трохи тяжкувато ходити, але я сама захотіла рано виписатися. Зробивши водні процедури, я поснідала, одягнула чорні штани і ніжно-фіолетовий светр. З макіяжу я нафарбувала вуста блідо-коричневою помадою. Коля сьогодні  о 13 їде в Львів на змагання по волейболу. Я теж люблю волейбол, але це всього лиш цікавий вид спорту яким я з радістю граю на фізкультурі. А я для Колі це багато, що означає. У нас є багато кубків і медалів його з волейболу і трохи з футболу. Коли я була готова на годиннику було 11:45, тому я ще 5 хвилин подивилася відео у Тік-току і пішла на двір. Поки я спускалася ліфтом я думала, хто це може бути. Може Денис? Вирішив так пожартувати? Дуже сподіваюся на це. Але коли я побачила хто це, була в шоці...

- Привіт, який я радий, що ти прийшла! - підбіг до мене Стас. Він навчається в паралельному класі, з ним ми взагалі ніколи не спілкувалися, тільки в першому класі іноді говорили. Стас високий, має світле волосся і голубі очі. Він гарний, але мені подобається Денис...

- Привіт, чесно не очікувала тебе тут побачити - зізналася я. Стас хотів мене обійняти, я відповіла йому, але це було дуже коротко.

- То може сходив зі мною в кафе? - сором'язливо спитав Стас, від чого я посміхнулася

- Ну ходімо - сказала я, а в Стаса з'явилася посмішка від вуха до вуха

- Ти як? На скільки мені відомо з тобою трапився жахливий випадок - промовив Стас, коли ми йшли до кафе

- Вже краще, бігати не можна і багато ходити теж, бо боляче - зізналася я

- Шкода, одужуй - посміхнувся хлопець

  Ми дійшли до кафе і сіли за вільний столик біля вікна.

- Обирай, що хочеш - сказав Стас і допоміг мені зняти пальто

- Дякую, я взяла з собою не багато, тому замовлю трохи

- Що? Я за все заплачу. Не ображай мене. Що я буду за джентльменом, якщо не може навіть заплатити за дівчину? - обурився Стас, а я посміхнулася. Він насправді хороший хлопець, але мені подобається інший.

- Дякую - скромно промовила я і почала роздивлятися меню. Тут було багато чого цікавого і того, що я б могла спробувати, але так, як це не за мій рахунок, то я не можу собі багато замовити.

- Добрий день, що бажаєте замовити? - до нас підійшов офіціант

- Нам будь ласка, піцу «Паперонні», капучино, вишневе морозиво і... - Стас подивився на мене і я зрозуміла, що потрібно сказати, що я буду їсти і пити

- ...і лате та мангове морозиво - закінчила я і офіціант пішов

- Стас, чому ти захотів зі мною зустрітися? - все-таки наважилася запитати я

- Ну...Таню, ти мені дуже подобаєшся і ще з першого класу, але я все боявся тобі зізнатися... - сказав Стас не дивлячись мені в очі, я була шокованою від його слів

- Стас...насправді мені дуже приємно. І ти хороший хлопець, але мені подобається інший...- зізналася я, а хлопець одразу посумнів

- Я розумію, але можна я хоча б буду з тобою просто гуляти і бути друзями?

- Звісно - відповіла я і посміхнулася

  Офіціант приніс нам наше замовлення і ми почали їсти. Також ми розмовляли на різні теми і я часто сміялася, але коли ми почали їсти морозиво до нашого столику хтось підійшов і поклав руку на стіл доволі голосно. Від чого я злякалася, а потім підійняла очі і побачила розлючене обличчя Дениса.

- Ну привіт, що ви тут разом робите? - поцікавився Денис

- Ми просто пішли в кафе - відповіла я. Дуже сподіваюся, що Денис нічого собі не придумав

- Так, я запросив Таню погуляти і все - сказав Стас

- Просто погуляти? Ти в курсі, що вона моя дівчина?! - звернувся Денис до Стаса, а той кивнув - Тоді чому ти пристаєш до неї?! Думаєш я не бачив?

- Денис, заспокойся - попросила я, а хлопець лише взяв мою курточку і мене за зап'ястя

- Ми йдемо, Стас, заплатиш - впевнено сказав Денис

- Бувай! - крикнула я Стасу, а він посміхнувся мені

  Денис дав мені курточку, я одягнула її і ми пішли до мого будинку. По дорозі ми взагалі не зробили ні одного слова. Це було дивно.

- Чому ти була там з ним? - запитав Денис і порушив тишу

- Ну, бо він написав мені, я не знала, що це був саме Стас, тому пішла, бо думала це ти...- зізналася я - А потім Стас запропонував піти в кафе, щоб поговорити

- Знаєш, якщо б ти мене любила, то не ходила б з іншими на побачення - дорікнув мені Денис, а я закотила очі

- Я просто хотіла дізнатися про що він хотів поговорити зі мною

- Таню, нам потрібно розійтися - впевнено сказав Денис від чого в мене накочуватися сльози

- Але ж я не зраджувала тобі... - прошепотіла я

- Так, але мені було не приємно на це дивитися. Якщо ти хочеш бути з ним, будь ласка. Але я такого терпіти не збираюся - промовив Денис

  Ми дійшли до мого будинку і зупинилися. Я дивилася в низ, бо майже плакала.

- Бувай...- не впевнено сказав Денис, а я мовчки пішла додому. Мені було так боляче, що Денис через таку дрібничку образився на мене. Але гірше те, що ми тепер не разом... Більше ми не пара і я тепер вільна! Але я люблю його...

  Я зайшла в квартиру, швидко роззулася і зняла курточку. Побігла до себе в кімнату і впала па ліжко. Сльози текли з мого обличчя. Тепер Денис може бути з ким захоче, а я для нього лише однокласниця... Як і було раніше. Ну чому все так погано? Тепер я залишилася сама... Окрім тата і брата. Подруги в мене немає, хлопця теж. Що ж буде далі?

- Доню, йди вечеряти - почула я крик тата з кухні. Зараз мені взагалі їсти не хочеться

- Я не хочу - крикнула я, мені це вдалося не погано, враховуючи те, що я зараз плачу

- Ну добре - крикнув тато

  Я подивилася на дзеркало. Там я повісила наше з Денисом фото на якому ми широко посміхаємося і дивимося в камеру. Теж там є фото де Денис цілує мене в щічку, а я дивлюся в камеру і широко посміхаюся. Як же мені було добре з ним... Я підійшла до вікна і побачила там багато автівок на автостоянці. Але в кінці стояла одне самотнє авто. Таке ж як і я. Від цієї думки мені стало ще сумніше. Я переодягнулася в нічну сорочку і лягла спати. Сон все не йшов до мене, я думала лише про те, що Денис більше не зі мною. І від цього я знову заплакала...