Частина 21

 Тетяна

- Денис, я вірю тобі, тому не хвилюйся - запевнила я хлопця. Все-таки я його дуже люблю, тому просто не можу ось так взяти і поставити крапку. Денис широко посміхнувся і міцно обійняв мене
- Дякую, мені так приємно, що ти довіряєш мені. Люблю тебе - прошепотів мені на вухо Денис і я поцілувала його
 Ми ще подивилися разом фільм і Денис пішов додому. Я приготувала вечерю татові і пішла в свою кімнату. Там я зробила домашні завдання і почала робити водні процедури і усіляких масочки для обличчя. Потім, переодягнулася в нічну сорочку і лягла спати. Але перед цим ще 30 хвилин переписувалася з Денисом. Як же добре, що він у мене є, але я дуже боявся, що він може зрадити мені з кимось, і мені страшно не подобається те, що він багато часу проводить із Софією.
 Наступного дня я пішла до школи і мені було трохи моторошно, через Женю. Не хочеться зараз її бачити взагалі. Я досі не можу повірити, що вона могла таке вчинити. По дорозі до школи на дворі світило яскраве сонце. Денис попросив мене менше спілкуватися з Артуром, а краще взагалі не спілкуватися, сказав він. Я з ним згодна, але Артур не винен у тому, що Женя йому підсипала наркотики. Досі не можу зрозуміти: навіщо? Але він мусив хоч трохи себе контролювати. В школі Олесі ще не було, тому я сіла за свою парту і чекала початку уроку. Але до мене підсіла Женя.
- Привіт, я з тобою посиджу - сказала вона, а я здивовано подивилася на неї
- З якого це дива?
- А з такого - огризнулася Женя
- Вибач, але я тут сиджу з Олесею, тому йди звідси - спокійно мовила я, сподіваючись, що вона мене зрозуміє
- Мені все одно 
  Я остаточно знала, що не буду з нею сидіти, тому просто пересіла за іншу парту, але Женя теж сіла зі мною. Це мене сильно взбісило.
- Відчепись від мене - роздратовано попросила я
- Навіть не подумаю
- Що тобі потрібно? - запитала я, а Женя посміхнулася
- Щоб ти страждала - прошепотіла вона мені на вухо і пішла за іншу парту, я спочатку шоковано дивилася їй в слід, але потім схаменулася 
  Що це означає? Як саме я мушу страждати? Навіщо це їй? Де поділася, та дівчина з якою я раніше дружила? Ці питання турбувати мене весь день, а відповіді на було. Зараз я зібрала рюкзак і вийшла зі школи. Дениса не було, тому я дістала, щоб подзвонити йому, але мене зупинив Артур.
- Привіт - привітався він
- Привіт, ти щось хотів? - одразу запитала я, бо в мене взагалі немає настрою з кимось спілкуватися
- Так, ти мабуть хочеш подзвонити, щоб запитати де Денис? - сказав Артур немов прочитав мої думки
- Як? - вимовила я досі шокованою тим, звідки він про це дізнався
- Його не було в школі, бо він побіг до Соні додому зранку - вимовив Артур, але я не повірила йому
- Звідки ти про це знаєш? - підозріло запитала я
- Сьогодні зранку, коли я йшов до школи, він підбіг до мене і просив тобі передати, що йде до своєї нібито сестри в гості - пояснив Артур
- Тоді звідки ти знаєш, що він іде до Соні?
- Вчора я чув його розмову з нею по телефону 
- Але я все одно сумніваюся, що він міг так вчинити - підозріло мовила я, а Артур роздратовано закотив очі
- Подзвони і запитай де він, а потім подзвони до його сестри - підказав Артур і я послухала його
- Алло, привіт - привіталася я, коли Денис нарешті взяв слухавку
- Привіт, щось трапилося? 
- Ні, я просто хотіла запитати де ти?
- Я поїхав до сестри в гості - сказав Денис і я подивилася на Артура
- Ну добре, тоді бувай, не було заважати - я поклала слухавку і почала набирати номер його сестри. Їй 22 роки і вона живе в Львові. Ми з нею іноді спілкуємося, вона хороша дівчина і навчається і університеті. Познайомилися ми недавно, коли Денису потрібно було їхати до батьків у Львів і я вирішила скласти йому компанію.
- Алло? - відповіла на дзвінок Ліля (сестра Дениса)
- Привіт, це Таня - привіталася я 
- Привіт, рада тебе чути, ти як? - поцікавилася дівчина
- Добре, а ти?
- Теж, як Денис? 
- Нормально, а він не біля тебе? - одразу запитала я
- Та ні, а чому ти питаєш? 
- Та він казав, що поїхав до тебе, але до мене дійшла інформація ніби він зараз у своєї колишньої, тому я у тебе і запитала - розповіла я
- От козел! Я йому влаштую - пригрозила Ліля і я посміхнулася
- Добре, я тоді пішла до нього, бувай 
- То що? - нетерпляче запитав Артур, коли я поклала слухавку, на моєму обличчі можна було побачити всю біль, яку я відчувала
- Його немає в Лілі, схоже ти був прав - визнала я
- Що ти хочеш зараз робити? - поцікавився Артур, а я пожала плечима
- Не знаю, сенсу до Софії йти немає, Денис почне виправдовуватися, а правду я так і не дізнаюся, тому я просто завтра все запитаю у Дениса - сумно сказала я і Артур обійняв мене за плечі
- А раптом він їй просто з чимось допомагає? Потрібно ж з'ясувати
- Мені набридло весь час бігати за Денисом і постійно думати, чим же він там з нею займається і т.д. 
 Артур провів мене додому і я з кам'яним обличчям зайшла в квартиру. Тато і братом почали хвилюватися і розпитувати, що трапилося, але я просто сказала, що втомилася і пішла в свою кімнату. Зараз мені взагалі не хочеться когось бачити, а тим паче Дениса. Я переодягнулася і сіла робити уроки, з голови все не йшли погані думки, але я намагалася їх відігнати від себе. Раптом мені зателефонував Денис, але мені стало ще боляче від усвідомлення того, що він збрехав мені, тому я лише скинула дзвінок і відклала чим далі телефон. Він ще разів із 10 дзвонив до мене, але я не звертала увагу. 
 Наступного дня я пішла до школи. Спочатку все було як завжди, але коли до класу увірвався Денис, я згадала вчорашній день і знову почала сумувати. Хлопець зупинився біля моєї парти і взяв мене за руку.
- Таню, можна з тобою поговорити? - запитав він і я кивнула. Ми вийшли в коридор і я стала в очікувані того, що він скаже
- Я тебе слухаю - мовила я
- Взагалі-то це ти мусиш говорити. Чому ти вчора не відповідала на мої дзвінки? Я купу разів дзвонив! - обурився Денис, а я лише гірко посміхнулася
- А що я мусила робити? Мій хлопець збрехав мені, що нібито їде до своєї сестри, а сам пішов до своєї колишньої - сказала я, а Денис подивився на мене здивовано і з жалем
- Таню, це не те про, що ти подумала... Я лише допоміг їй полагодити кран - виправдовувався Денис, а я лише сперлася об стіну 
- Не потрібно виправдовуватися, мені набридло весь час чути, що ти з Софією то в неї вдома, то в парку. Я думала, ти любиш мене, але ні... Ти все ще мариш про неї - гірко визнала я і подивилася на хлопця, він дуже сумно дивився на мене
- Ні, я люблю тебе, вона мені не потрібна. Чесно
- Я це вже чула, і навіть не один раз. Вибач, але я зараз не хочу тебе бачити - сказала я збиралася йти, але Денис зупинив мене, взявши за руку
- Тобто це кінець між нами? - гірко запитав він 
- Мабуть, що так - прошепотіла я і пішла до класу, не оглядаючись на хлопця
  Весь день ішов неймовірно повільно. Коли я нарешті йшла додому, в моїй голові були лише сумні думки. Можливо я надто швидко прийняла рішення розійтися з Денисом? Але мені набридло весь час терпіти і слухати те, що він пішов до якоїсь дівчини. Погода була якраз під мій настрій: чорні хмари затянули небо і капав маленький дощик. Хтось підкрався до мене ззаду і закрив мої очі руками. Руки були сильні і дуже теплі, спочатку я подумала, що це руки Дениса, але коли обернулася, то дуже здивувалася
- Що ти тут робиш? - запитала я в нього, а  він хитро посміхнувся
- Скучив за тобою...