Розділ 5

Я все ж таки змогла взяти щоденник у руки та прочитати. По шкірі бігли табуном мурахи. Тремтіння в руках продовжилося до тих пір, доки за два дні до мого приїзду Ніка не написала останні слова, такі важливі та щирі.

 «Скоро приїде моє сонце, моя принцеса Міра. Я буду змінюватися не лише для себе, але для неї та родини. Я дуже багато часу витратила на свої страхи та придумані образи. Вже час стати іншою... Надіюсь, що Він допоможе мені з самою головною моєю проблемою — Джері. Я вже звільнилася з клубу, щоб його не бачити та забути те, про що я випадково дізналася.
Також мені запропонували роботу адміністратора в готелі «Німб»… ну що, життя розпочинається!!! Надіюсь, що я все ж таки зможу дихати та жити по-іншому. Я готую сюрприз не лише для своєї принцеси, але й для родини. Я дуже сильно хочу, щоб бабуся з дідусем також приїхали в гості, але хочу спочатку побути з Мірою, потім і повідомлю про свій план, і якщо буде все добре, то ми разом із сестрою зустрінемо їх в аеропорту. Ох, скільки планів та мрій…»

Найкоротший час перельоту Київ — Копенгаген складає дві години двадцять хвилин, і вже я стою в міжнародному аеропорту Копенгагена «Каструп», скляному та вишуканому, із валізою в руках та чекаю Авалін.

Міжнародний аеропорт міста розташований на відстані восьми кілометрів на південний схід від центру міста. Є декілька способів дібратися до центру міста, але, доки чекала Авалін, встигла обміняла гроші на данські крони та купити сім-карту. Копенгаген зустрів мене сонцем, теплою погодою та привітними людьми. Не даремно говорять, що Данія — скандинавська країна в Північній Європі, країна щасливих людей. Я декілька разів була в гостях у Вероніки, тому можу сміло сказати, що на вулицях міста назавжди оселились добрі дитячі казки. Тут мешкають найпривітніші люди, які захочуть допомогти, коли ти навіть на це й не сподіваєшся. Наприклад, як було один раз зі мною, коли я заблукала в місті, а змінити сім-карту не встигла... над цією веселою історією ми з сестрою довго сміялися!

Найцікавіше, що погода змінюється за хвилину: щойно сяяло сонце, а вже за мить землю поливає рясний дощ. Країна оточена лісами, неймовірно гарними озера та ріками. Коли вперше перетнула кордон, була досить здивованою, адже мегаполіс із в’їдливим запахом транспортного палива та шаленим нічним життям був досить привітним. У Копенгагені контрастна погода, економічна стабільність та низький рівень злочинності, але, навіть не дивлячись на це, саме в цьому гарному місті життя моєї сестри забрали; знищили та зруйнували моє розуміння та принципи існування!

Авалін упізнала мене та, підійшовши, відразу обійняла. Дівчина швидко говорила, і я подумки подякувала дідусеві та бабусі, що у свій час вчила не лише англійську, іспанську, але і данську мови, тому відчувала себе, як риба у воді.

— Якщо хочеш, можеш поїхати до мене або зняти номер в готелі, — коли сказала Авалін.

Я, звичайно, була рада такій привітній зустрічі, але мені потрібно було залишитися наодинці та спланувати подальший план дій, тому я лише попрохала Авалін показати якийсь недорогий хостел, тому що номер у готелі точно не зможу оплатити на довгий час, а скільки побуду в місті, на даний час навіть і сама не знала. Тому моїм чудовим варіантом було тимчасове житло економкласу для туристів та орієнтоване в основному на молодь. Головна відмінність від готелю — плата за місце, а не за номер, але інколи бувало так, що навіть і в хостелі можна знімати номер одному, і я на це дуже сильно надіялася.

Як і було очікувано, дівчина не відразу відпустила мене. Пропозиція поїхати повечеряти була досить доречною, і навіть валіза не завадила мені. Я була голодною, тому із задоволенням прийняла запрошення кудись поїхати. Не витрачаючи часу, Авалін замовила таксі, й вже через пів години воно зупинилося біля одного з барів Копенгагена.

— Тут хороше, але досить неспокійне місце, — засміялась дівчина. — Поряд недорогий і затишний хостел, — виходячи з таксі та допомагаючи дістати валізу, промовила Авалін. — Такі місця ще називають бодега, тобто пивний бар, в яких збирається найрізноманітніша публіка, починаючи від богеми та студентів, закінчуючи офісним планктоном із найближчих бізнес-центрів.

Я кивнула та усміхнулася, адже трішки, ну зовсім трішки знайома з культурою Данії. Присівши за вільний столик, відразу помітила зацікавлені погляди чоловіків. Це тривало досить недовго, тому, змірявши нас позирками, деякі чоловіки навіть подарували легкі усмішки. У голові промайнула думка, чи відрізняються данські чоловіки від українських? Так, можливо, і відрізняються. І не лише зовні, але й менталітетом також. В основній своїй масі чоловіки дуже високі, статні, блакитноокі, світловолосі, рудоволосі — ну така світла нація вікінгів. Щодо ментальності: привітливі та доброзичливі, але серед таких людей знайшовся і покидьок, який убив мою сестру... я була впевнена в цьому і вирішила знайти того мерзотника! З відразою поглянула на деяких чоловіків. Ніколи не думала, що в мене буде така реакція на них.

Авалін деякий час не знала, як розпочати розмову, тому я взяла ініціативу на себе. Рудоволоса дівчина виявилася приємною співрозмовницею. Від неї я дізналась, як у свій час вона з Нікою тяжко працювали, як сестра мріяла купити квартиру в місті. Її мріяла здійснилася.

— Що ти ще знаєш про Джері?

Дівчина помітно здригнулася, оглянулася по сторонах та закусила нижню губу. Вона хвилювалася. Я не відводила від неї погляду, прискіпливого та холодного.

— Із Джері вона познайомилася близько року назад. Вероніка познайомила нас, але з часом пожалілася, що у нього виникли проблеми на роботі. Сама ж Вероніка звільнилася з клубу. — Авалін ще раз оглянулась. — Ніка хотіла розірвати з ним стосунки.