Розділ 11

Даніель

Той факт, що я так і не доїхав до Патриції, мене не дуже сильно засмутив. Телефонний дзвінок Ауріки змусив розвернути машину та поїхати на вказану адресу. Приїхавши, побачив, що колеги вже були на місці. Пройшов через встановлену колегами стрічку та відразу підійшов до Ауріки.

— Що тут у нас?         

— Ти знаєш, що Біллі відпустили? — запитання на запитання.

— Якщо чесно, не здивований.

— Як відпочив у клубі? — зиркнула Ауріка та усміхнулася. Знущається!

— У клубі зустрів принцесу та отримав ляпасу!

— О-о-о, — протягнула колега, — якби знали, що в тебе романтичний вечір, не заважали б.

Я злобно зиркнув на неї.

— Не дуже вдалий жарт!

— Дан, принцеса того варта? — пошепки запитала.

Я хмикнув, але нічого не відповів. Піднялися на шостий поверх та зайшли у квартиру. Різкий сморід сечі, алкоголю в поєднані з травкою вдарив у ніздрі.

— Загиблий Оллі Єнсен, — сказав експерт. — Причину смерті детальніше зможу сказати після проведення експертизи. Наперед скажу, що причиною смерті може бути передозування.

Прискіпливо оглянув кімнату. Біля тіла загиблого валявся шприц. Розкидані речі. Зламані меблі. Одним словом — розгардіяш по свій квартирі.

— Дане, я знаю цього юнака, він працював у клубі «Віалон», — підійшовши ближче, тихо промовила Ауріка.

— Всі знають, що у «Віалоні» торгують наркотою, але всі закривають на це очі... ми також.

— Дане, скажи чесно, — коли ми вийшли на вулицю, я закурив сигару, Ауріка прискіпливо поглянула на мене, — раніше ти так прискіпливо не переймався тим, що у «Віалоні» відбувається! Шеф надав наказ лише вести спостереження, невже ти порушив наказ?

Її питання було досить дивним, але разом із цим і таким доречним. Я випустив сигаретний дим та повернувся до Ауріки.

— Ти раптом не знаєш, чому Грег таким знервованим ходить?

Останнім часом помічав, що Грег був досить напружений, на всіх гиркав та зривався, ніби той божевільний. Його поведінка була досить дивною. Я не можу сказати, що хвилювався за нього, адже і товаришами ніколи ми не були, або просто я став підозрювати навіть і колег у «нечистих руках». Тому вирішив не відповідати на питання Ауріки…

— Та біс його знає! Грег завжди був зарозумілим індиком, а зараз взагалі нестерпним став, — спокійно відповіла Ауріка та розвела руками. — Ми свою роботу виконали, тепер нехай займаються експерти. Оформлення документів я сама зроблю, — понуро промовила жінка.

— Ей, Ауріко, що за похмурий настрій? Ти що, дійсно хочеш займатися цією роботою? Це ж на цілу ніч. Я можу сам все зробити, а ти їдь до чоловіка.

При згадці про чоловіка жінка опустила голову.

— Дане, у нас постійні скандали... тому я не хочу його бачити. Краще вже на роботі бути!

Я реально очманів від такої новини. Крім вроди та розуму і навіть не дивлячись на специфіку нашої роботи, вона була хорошою та турботливою дружиною.

— Я тобі допоможу! — твердо сказав.

Жінка кивнула та поспішила до машини. Помітив, як із будинку виходить Грег. Він лише зиркнув на мене та сплюнув на землю.

— Ти у відділок? — запитав.

— Ні. У мене термінові справи з’явилися, — похмуро промовив Грег.

Спочатку викинулася з вікна робітниця клубу «Віалон» Вероніка, тепер через передозування загинув ще один робітник цього ж самого клубу. І ще прийшла одна особа в голову: Мирослава, яка цієї ночі шукала Оллі та Джері. Навіщо вони їй? І невже вона знає, що в того мудака Джері були стосунки з Веронікою? Ніка жалілась мені на Джері, я сказав, що допоможу розв’язати її проблему, але... не встиг. Подумав, що варто навідатися завтра до «принцеси Міри». Згадав, як Вероніка постійно говорила про молодшу сестру і так її називала. Від цих спогадів на обличчі з’явилася дурнувата усмішка.

— Ти чому так усміхаєшся? — чекаючи мене біля машини, запитала Ауріка.

— Згадав про свою... принцесу! — підморгнув.

— Якщо хочеш допомогти, то поїхали зараз у відділок, у нас багато роботи, Казанова, — хмикнула Ауріка.

— Ой, не починай!

Я відкрив передні двері та жестом запропонував присісти в машину.

— Дякую! — усміхнувшись, сказала колега.

Дорога була пустою. Ми досить швидко доїхали до відділка. Нічне місто тільки починало входити в ритм, а ми запаслися кавою і пішли на робочі місця.