Розділ 17

Не знаю, як я змогла втекти від поліції! Не знаю, скільки кварталів бігла. Було відчуття, що я постійно від когось тікаю! Можливо, від себе? Від своїх емоції та ненависті? Гніву і розпачу? Але вони постійно наздоганяють мене! Віддихалася лише тоді, коли прибігла в хостел. Закрила двері й на всякий випадок ще раз перевірила. Скинула одяг і пішла у ванну кімнату. На цей раз включила холодну воду та трусилася так, ніби моє тіло та душу закинули в антарктичні води.

Вийшла з ванної кімнати, закуталася в халат та прилягла. Вже почало світати. Мені терміново потрібний сон та спокій! Але мене переслідувала думка, що я готова була спустити курок та навіть поранити Джері після того, як дізналася правду...

«Я націлилася на Джері. Не бачила його обличчя, але голос був зляканим.

— Мирославо, я можу тобі все пояснити!

— Я чекаю! — гаркнула та зробила один постріл. Куля пролетіла мимо Джері, й він пригнувся. — Надіюсь, твої пояснення будуть досить правдивими.

— Два роки назад змінився власник клубу «Віалон». З того часу всі працівники стали працювати по-іншому.

— Початок розповіді не дуже цікавий! — фиркнула та зробила ще один постріл.

— Почекай! Почекай! — закричав Джері. — Я розумію твої почуття, я також кохав Вероніку. Я дійсно не хотів, щоб все так трапилося, але новий власник змусив усіх працівників клубу спочатку пропонувати гостям екстазі, а згодом я дізнався, що він взагалі перевозить та торгує наркотиками з Колумбії. Його ніхто не чіпає, адже поліціянти також замішані в цій справі. Коли Вероніка дізналася, що я також причетний, вона звільнилася і в останню нашу зустріч сказала, що планує повернутися на батьківщину та народжувати дитину там. Моя вина в тому, що я не зупинив її, що ми сварилися, що я вчасно не спинився.

Я глибоко вдихнула.

— Джері, я все одно тобі не вірю! Чому вбили Вероніку? І чому після всього, що трапилося, ти продовжував працювати в тому клятому клубі? — кричала я. — Ти покидьок! Ти навіть уявити не можеш, як я тебе ненавиджу!

— Мирославо, я дійсно хотів з усім покінчити та розпочати нове життя, але вони не відпустили мене.

— Хто це вони? — крикнула. — Це якийсь абсурд. Твоя історія придумана? Ти зараз мені брешеш? — я підняла руку та прицілилася.

— Вони — це власник клубу Карл Дагмар та хтось із поліціянтів. Особисто я не бачив його, але один раз підслухав розмову, де той продажний коп говорив, що заплутає сліди для поліції, що він зробить так, що колеги не дізнаються про нову партію. Я зробив велику помилку. Я став інформатором для поліції.

— Чорт! Лайно! — істерично засміялася. — Який ти бовдур! Ти власними руками вбив не лише кохану людину, але і свою дитину. Через тебе загинув Оллі?

Відповідь я вже не чула, адже пролунали поліцейські сирени. Причал був оточений».

Прокинулася від того, що хтось гамселив у двері. Поглянула на годинник: перша година дня. Я знову пережила ті гидкі відчуття, але тепер уві сні. Ліниво встала і підійшла до дверей. Рука зависла в повітрі. Стало страшно, зробила крок назад та обійняла себе руками. Стукіт ще декілька разів повторився.

— Мирославо, — почула голос Даніеля, — я знаю, що ти там! Відкрий негайно двері, або я виламаю їх! — прокричав чоловік.

Тікати мені немає куди. А Даніель дуже сильно злий, тому наважилася і відкрила двері. Чоловік залетів, грюкнув дверима й, схопивши за обличчя, боляче стиснув, від чого на очі нахлинули сльози. Його сірі очі стали темними від гніву. Даніель навис наді мною та гаркнув:

— Ти божевільна! Неконтрольована особа! Як ти взагалі до такого додумалася?

Від страху я заплющила очі та боялась навіть слово промовити.

— Ти нестерпна!

— Взаємно, — ледве промовила, але очі так і не розплющила.

— Дурне дівчисько! Ти могла постраждати!

Даніель переходив на крик. Відпустив мене, але почав ходити по кімнаті.

— Мирославо, краще розповідай все по-хорошому!

Я хотіла його спитати, що мені буде, якщо не захочу нічого розповідати, але вчасно прикусила губу.

— Ви затримали Джері? — спокійно запитала.

— Питання ставлю я, а не ти! — відрізав.

— Ти не у відділку, щоб так нахабніти!

Ох, даремно я це сказала. Думала, що після моїх слів він точно дасть мені лящів.

— Ти правда не розумієш, що своїми діями наражаєш себе на небезпеку?! І досить говорити з єхидством. 

— Іди до біса, Даніелю! — тепер почала кричати я та відступила на безпечну відстань від чоловіка. — А Джері сказав, що Вероніка була вагітною? Він сказав, чому змушений тікати? Він сказав, чому вбили Оллі?

Я не стрималася, і сльози потекли по щоках.

— Даніелю, моя сестра, твоя знайома дівчина була вагітною! Її викинули з вікна, тому що Джері втягнули в наркобізнес. — Я почала задихатися. — Вони вбили дитину, яка жила в ній!