Один рік мого життя
День 4(23.06)
З подружкою посиділи чудово, насміялись, а я нарешті відволіклась від всіх тягарів життя і просто відпочила.
Через декілька годин мені в дорогу. Речі, як і планувала вже зібрала, головне не забути зошит, в якому пишу. Я була шокована як він так швидко для мене став важливим.
Як я за всіма скучила. Мій кіт Рижик певно набрав ще з кілограм за мою відсутність. А як там мама, тато, бабуся…
Може, мені вдасться нарешті розібратись в собі. Дуже важко повірити, що я вже не студентка, бо я жила з цим 5 років, а тут раз і, доросле життя, ласкаво прошу. Я за юністю не сумую, просто важко відвикнути. Залишилось придумати, що робити найближчих дві години.. О, може набрати Васю і витягти в якесь кафе. Одягну найкращу сукню, туфлі, нафарбуюсь, а одразу звідти поїду. Ну , а що Він там плейстейшен грає, а я тут плакати маю!?
Так і з Василиною ми теж познайомились в університеті. Вона, до речі, єдина, котрій я можу розказати все на тему любові. Тут все просто : вона завжди вислухає, але ніколи не дає порад, а ще ніколи нікого не засуджує, а просто підштовхує мене до правильного рішення. Її улюблена фраза: « Роби, як каже серце» .
Але от те, що студентська дружба найміцніша – це чиста правда. Наші спільні інтереси не перелічити на пальцях. Інколи я дивлюсь на кожну з подружки , а бачу себе.
#2881 в Сучасна проза
#2066 в Молодіжна проза
Відредаговано: 08.04.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
