День 12 (31.08)

Я знову в столиці. Прощались з батьками, як завжди важко. Точніше ще й з усіма родичами, бо потяг у мене був о 1, то проводжали всі гості. Сподіваюсь, мамі сподобалось свято, хоча впевнена, що до чого придертися у неї теж є. Я урочисто пообіцяла не пропадати на півроку, а приїхати найближчим часом вже на довше, і як сказав тато : «Бажано з зятем» . Ну тут дуже сумнівне питання.

Вони, до речі, помітили, що я не говорю з Андрієм по телефону, не пишусь в месенджерах і так далі… Запитали чи все у нас добре, я вимушено збрехала, вважаю, що вони не повинні знати про такі дрібні проблеми, потім будуть думати про Андрія гірше, адже якщо він образив мене… сподіваюсь думка зрозуміла. І  от кому це треба!?

По приїзду одразу переглядала сайти з роботою, поки нічого цікавого, навіть жодного резюме не надіслала, але на все свій час.  Дивно, що  з жодної з минулих заявок не зателефонували. Але, що тут дивного. Просто не взяли тай все.

Ой, а ще в мене в планах вибрати подарунок подрузі на день народження. Зовсім скоро 2 липня, а я ще абсолютно не готова до цієї події!   Абсолютно не знаю що робити з подарунком, бо ідей майже нема.  З подружкою ми знайомі теж з часів університету. Як я обожнюю коли ми збираємось всією нашою бандою! В кращі часи нас 6, якщо рахувати мене. Але Сара виграла грант минулої осені і до вересня живе безвилазно в Празі, Марта зараз зайнята сім’єю, як не як дитина скоро. Інші можуть бути  теж зайняті, але не думаю. Ну і не забуваємо про других половинок.

Щодо зовнішності моїх дівчат, то тут справи виглядають отак: Сара наш місцевий, дуже худа від природи, ми намагались відгодувати , але давно закинули цю ідею. Вона русява, очі карі і дуже великі, зараз має каре, а ще любить одягати плаття( що для мене досі дуже дивно, бо я роблю це в крайніх випадках.). Сара в нас сама розумна, вирішила змінити професію, тому вчитись їй ще довго

Кіра – наша рудоволоса відьма, хоча вона зараз пофарбувалась в брюнетку, але це все тимчасово.  У неї досить стандартна середньостатистична вага, хто- хто, а вона ніколи не переживала стосовно цього. Любить спортивний стиль в одязі. Очі у неї голубі, а ще має особливий носик, верхівка трохи піднята в гору. Все,  що їй  потрібно – це подорожі.

Соня  у нас модниця, вона найкраще з усіх доглядає  за собою, завжди ідеально нафарбована, вдягнена, волосся у неї майже до колін – біляве, очі голубі. Як кажуть чужі люди «типова стерва», але тут не згодна, вона дуже ніжна людина, а ще їй дуже важко довіряти чоловікам – це ще з дитинства проблема. А ще вона ще та кар’єристка.

Марта – дуже миле дівча. У неї типовий «бейбіфейс». Фігура пишна, але підтягнута. Ніколи не бачила, щоб вона надавала перевагу якомусь стилю в одязі. Волосся у неї каштанове, очі карі, хоча змінюються залежно від пори дня, зачіска : каскад. О так, я навіть таке знаю!

Про Васю я вже розказувала.

А про себе, не хочу! Ні- ні і ще раз НІ. От вгадуйте, яка вона я.

Хух, ну коли про всіх розказала аж легше стало.

Повернусь до майбутнього свята. Взагалі я маю декілька ідей, але взагалі не впевнена, що зможу їх реалізувати.  Замовляти подарунок немає часу, значить надіятись можна тільки на свій креатив.

Оооо, і є ще одна новина. Ми списались з Андрієм, вгадайте, хто зробив перший крок звичайно, -  Я. Завтра він прийде і ми будемо обговорювати, що робити далі. Просто мені вже в печінках сидить – ця невизначеність.  Вибачень не чекаю, в свою чергу на візьму його на день народження навіть якщо ми  помиримось. Нехай знає! Так, так – я ще та дитина.  Хто-знає, що буде далі, треба звикати до самостійного способу життя!