Один рік мого життя

День 14( 02.07)

Руки дійшли до того щоб щось написати аж за дві хвилини до кінця цього дня. Я намагалась писати до того, як виходила до подруги на день народження , але вийшло не густо тому переписую.

Зранку я заповняла нові анкети на потенційну роботу. Чому ніхто не дзвонить… Хоча сьогодні виклали дуже привабливу пропозицію: кастинг на ведучих ранішнього шоу. Шанси не великі, але вони завжди є. Тим паче, що це регіональний канал, у нього не дуже велика аудиторія, специфічна. Заявку заповнила і буквально через 10 хвилин мені на пошту прийшло запрошення на перший етап кастингу. Оце сервіс. Він буде 4 липня і я вся в очікуваннях цього дня. Вже думаю, що одягну і як нафарбуюсь.

Але перший етап мало що значить, бо, крім цього, їх ще 5. Якщо пройду хоч 3 вже буде перемога.

Решта дня не вирізнялась нічим особливим. А ще до подружки я йшла одна! Андрій за годину до виходу написав, що на роботі буде аж до 20:00. Поки дійшов.. В результаті 3 години у відносній самоті. Я йому казала в гніві, щоб взагалі не ЙШОВ. Але він сказав, що Вася і його подруга. Ох, занадто спірне твердження. Тай я собі пообіцяла на святі не думати про проблеми, забутись і відпочити. Ой, хтось засинає над зошитом.. Ну ок, продовжу завтра.

Юлія Цюрик

Подобається

#2881 в Сучасна проза
#2067 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись