Один рік мого життя

День 17(05.07)

Вечір все – таки не вдався… Він ніби прийшов вчасно нарешті, повечеряв, хвалив приготоване, навіть запитав як день, але розмова не клеїлась. А потім я пішла читати в спальню, а він дивився щось на нетфліксі… Як чужі люди!

По факту він ні в чому не винен, але … Не розумію себе! Його! Здається вже нікого не розумію.

Ну все про це забули, у нас з дівчатами грандіозні плани – обрати коляску для Марти. Ну , як не Марти - а поки що її малюка, але то таке… Це буде наш подарунок на бейбішавер. Краще один на 5(Сара бере участь дистанційно),але класний. А від себе кожна ще купить по якісь дрібничці. А певно, що іграшку якусь, хоча це ще не точно.

Обирати коляску буде, по- факту, Вася, єдина компетентна в цьому питанні. А ми так – група підтримки. До речі, сказала про це Андрію, він запропонував фінансову допомогу. Я не хотіла брати, але на путівку пішли останні, тож …скажімо мусила це зробити.

Чекаю хоч якогось дзвінка від роботодавців. Зранку надіслала ще три резюме. У мене якійсь дивний і надто емоційний стан: хвилювання, радість, пригнічення – все в перемішку. Пробую відволіктись на щось, шукаю для перегляду фільм. Ну хіба я не маю права відпочити?

Юлія Цюрик

Подобається

#2881 в Сучасна проза
#2066 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись