Один рік мого життя

День 22 (10.07)

Я така схвильована! 10 хвилин тому мені подзвонили з кастингу на телешоу– я пройшла в 2 етап. Тепер маю записати відео візитку про те, які можливості дасть мені майбутня професія, та якими особливими якостями я володію, щоб отримати цю посаду.

Сьогодні йду з подружкою на каву, а потім треба взяти якусь справку з університету для мами. А мені так не хочеться туди їхати. Ті спогади, люди… ой.

А ще сьогодні Андрій приготував дуже смачний сніданок. Так мило себе вів, аж підозріло.

Ввечері: В університеті я пробула більше двох годин. Ох, як же мене розлютили ті черги. По дорозі додому мені подзвонили із ще одної роботи. Вакансію редактора запропонували мені! Я в шоці! Працювати з 8 до 8. 5 днів на тиждень. Але…я пройшла в другий етап на сніданок, а якщо і далі проходитиму, не хочу втрачати свій шанс! А з іншого боку, ну шанс, що візьмуть мене просто мізерний. Тоді втрачу свій тиждень. Подзвонила Соні – вона згодилась вислухати мене і порадитись за чашкою чаю, виходжу через годину.

Взагалі я раджусь зі всіма. Мама нічого не зрозуміла, каже роби як знаєш. Тато топить за стабільність, Андрій теж. Цікаво, що скаже Соня.

Взагалі мені дуже важко приймати рішення, тим паче такі. Але мені виділили «на подумати», всього 24 години, тож часу зовсім катма.

Юлія Цюрик

Подобається

#2881 в Сучасна проза
#2068 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись