День 25(13.07)

На дворі настала справжня жара. І це м’яко сказано, ніби пекло, бо нагрілось аж до 35 градусів. В офісі ледве витримала сьогодні. У нас сонячна сторона навіть вікно  не відкриєш, бо там повітря  не краще. Так, вистачить жалітись…  Ліда і Люда знову мені розказували всілякі байки. Але вони такий милий, ну просто чудовий дует. Це треба бачити, як вони щось або когось між собою обговорюють. А ще до Ліди приходили донька, щоб залишити 2- річного онука з його бабусею на дві години.  Хлопчик такий спокійний, аж дивно, хоча ні, бо Лідія Юріївна, дуже сувора з ним.

Так, це вперше коли я назвала її на по батькові, бо вони обоє  мені це робити заборонили, типу не такі вони вже і старі і все в цьому дусі.

 А потім, я з подвійною швидкістю працювала. На перерві ходили з Настею в їдальню. Годують там дійсно смачно.   Ми побули цілу годину на тишині, трохи пізнали одна одну. Дівчина виявилась така амбітна, цікава, розумна, не знаю що вона робить тут стільки років, і де поділось її бажання розвиватись далі. Я її про це запитувала, вона каже, що їй тут комфортно і безпечно. Але, щоб досягти більшого треба ризикувати(говорю я, яка зібралась всидіти на 2 стільцях).

А ще на редактуру мені принесли невеличку, дуже цікаву повість приблизно на 80 сторінок. Але нормально читати мені не вдається, бо маю відредагувати всього за 7 днів…Мало вірить, що встигну. Коли вже той вихідний!?