Один рік мого життя

день 29(17.07)

Ох посиділи вчора на славу. Ми таки були в нас вдома, але воно й на краще, бо через деякий час до нас доєдналась ще і Соня з її давнім другом. Обожнюю Сашка, а ще захоплююсь їхньою дружбою, з самої школи нога в ногу, рука в руку, і ніхто ніколи навіть не зарікався за кохання одне до одного. Але яке там кохання, Соня у нас вільна і незалежна. На море, до речі, ми їдемо схожою компанією тільки замість Сашка брат Кіри – молодий і перспективний, наша остання надія на те, що Соня закохається. В ідеалі звичайно курортний роман. Ну ок, шуткую.

Поїздка для мене – це поки що болюча тема, бо як я хотіла туди тиждень тому, рівно так само зараз я цього і не хочу. Андрію то що, якраз закінчиться судова тяганина, Дай Бог виграє, і зазвичай він завжди бере декілька вихідних після такого. А от я…просто не знаю, що маю казати , щоб начальниця мене відпустила. Не уявляю.. Це ж буде два тижні як я пропрацюю, а відпустку можна брати мінімум через півроку. Ну, певно, ще один привід для звільнення, бо жертвувати першим за 3 роки морем, я не збираюсь. Але там ще результати прийдуть і 3 етап – відправка резюме. В принципі, треба всього мати доступ до інтернету. Треба не забути запитати в адміністрації готелю, перед виїздом.

Юлія Цюрик

Подобається

#2879 в Сучасна проза
#2068 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись