Один рік мого життя

День 30 ((18.07)

Для мене колись було страшним сном мати роботу – каторгу, а тепер це реальність. Завтра йти на неї, а настрій вже зіпсовано. Але треба витримати ще хоча б тиждень. А там хто знає, може ще і сподобається, ну це якщо мене відпустять на тиждень, що малоймовірно. Я така «на стресі», що за весь день встала тільки для того, щоб поїсти. Вже дійшла до 2 сезону «Друзів» - оце темпи. Дивлюсь на англійській, щоб тішити себе ілюзіями, що розумово розвиваюсь. Треба звичайно і їсти готувати і взагалі лад в хаті навести, але так ЛІНЬ. Просто проживу цей день в пусту. Ну хоч один можна ж. Тим паче, що Андрій сидить в іншій кімнаті з самого ранку і щось там мудрує за паперами.

Юлія Цюрик

Подобається

#2880 в Сучасна проза
#2066 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись