День 33 (21.07)

Пішов мій другий день знову  офіційно безробітної. Сьогодні ще й у Андрія суд, тримаю кулачки, щоб все було добре. Ми обоє знаємо, що це всього лиш робота, але, на жаль, вона в  нього така, що , якщо він програє, залишиться неприємний слід на репутації.

А ще зранку я встигла сходити по магазинах і прикупити все необхідне з речей в поїздку. Я навіть купила 2 нових купальники, ну тут справа в тому, що я збільшилась на два розміри і в старі не влізаю. Це все та сидяча робота, до я ж майже не рухалась той  тиждень з хвостиком , а тільки їла. Хоча хлопців приваблювати на пляжі не треба, тож поки і так піде.

А якщо серйозно, то треба взятись за себе і перестати їсти аж стільки солодкого. Дві шоколадки вдень – це певно ненормально.  Але з іншого боку, живемо один раз і я не готова їсти смачнючі пончики тільки у снах! Оце в мене дилема.

Повернусь краще до купальників, я вибрала такі круті фасони, що там взагалі ніяких дефектів фігури непомітно. Мені вже не терпиться їх одягнути. А ще я маю три класнючих плаття, які хочу взяти з собою, щоб по фотографуватись. Правда , до фоток в нас доходить рідко, тож чи є сенс? Поїздка всього на 7 днів, ще й з друзями, тож наврядчи ми виберемось кудись далі, ніж пляж.

У нас кожен збирає валізу сам,  бо як ми їхали вперше в Карпати, я йому взяла не ту футболку і ми посварились. Свою частину речей я вже зібрала, тож зараз чекаю поки це зробить і Андрій, щоб приблизно оцінити  кількість кг, які веземо з собою.

Взагалі  ми мало подорожували разом, бо один раз  на рік – це таки МАЛО. Це ж всього 3 наша спільна поїздка.  У нього вічно робота, тай в мене магістратура була, сподіваюсь це надолужимо.

В перших стосунках і того не було, тож тенденція радує.  Якщо вже почала за це, то варто сказати, що за  свої 24 роки  я зустрічалась всього з 2 хлопцями, другий з яких Андрій. Перше кохання я зустріла аж в 19. Що було до того?

Симпатії, але до більшого я не була готова, відповідно і не хотіла. Хоча гризлась звичайно, що одні закохується, ходять за ручку, люблять одне одного,  а я так не можу. Але в кожного все індивідуально! Ми всі різні, і відчуття, дорослість у нас теж різна.

Максим, мій перший хлопець, добивався  мене досить довго. Він був моїм одногрупником і спочатку я навіть подумати не могла, що він проявить до мене інтерес. Він був дуже гарним,  дівчатам подобався, але ні до кого інтересу не проявляв. Різні чутки ходили. Після здачі літньої  сесії  на 2 курсі, ми поїхали святкувати  цю подію в Карпати. Жили в палатках, ловили рибу, жарили її на вогні. В останній день хлопці добряче напились і Макс підійшов до мене і випалив, що кохає. Я не сприйняла слова серйозно, але наступного ранку, коли ми вже були вдома, він написав мені  в смс, що сказав правду. Якось закрутилось і ми обоє були дуже щасливі певний період часу.

  Максим дав мені дуже багато, він навчив мене кохати, довіряти чоловікам, не бути такою НЕзалежною, був поруч в усі важкі моменти. Ми розійшлись, бо зрозуміли, що кохання перейшло в міцну дружбу, а так бути не повинно. Хоча друзями ми залишились  лише  до того, як в нього з’явилась нова дівчина. Як то кажуть, звичайний- класичний сценарій.

А з Андрієм я познайомилась в 21, десь за декілька місяців після розтавання. Симпатія виникла одразу і досить швидко наші відносини стали називатись «стосунками». Ми вже встигли навіть пережити кризу, але обоє чекаємо від майбутнього іншого, тож впевнена, що якщо нас пооодинці запитають:  «Чи бачиш ти вас разом через роки?». Обоє відповімо, що не знаємо. Але зараз нам комфортно, і певно це головне.

От я, почала за валізу, а закінчила особистим. Повернусь краще до першого, я вже відредагувала своє резюме,  скачала на флешку, а її поклала в валізу, щоб не забути. Ось за це я зараз хвилююсь найбільше.

Треба вже закінчувати мій монолог, але ще хочу дечим похвалитись: зараз я іду готувати дуже смачну шарлотку за бабусиним рецептом. Ох і смакота буде.