Один рік мого життя

День 34 (22.07)

У вас бувало таке, що в передчутті чогось не зрозуміло чого, ви не могли заснути. В мене сьогодні було саме так. Залишилось два дні до моря і я вже в таких передчуттях. Ми навіть з друзями говоримо виключно про поїздку. Найбільш засмучуюче, що ці 7 днів пролетять дуже швидко і навіть насолодитись не встигнемо. Головне, що спогади залишаться.

До речі, ми з Андрієм сьогодні йдемо на день народження до його боса. Даруємо, як завжди гроші але ж як я не люблю, ці обов’язкові переговори з дружинами і нареченими. Ми ніби як з інших світів, у нас кардинально інші інтереси і погляди, тому я ці балачки терпіти не можу. Просто я не починаю за півроку до дня народження чоловіка обговорювати, що ж йому подарувати на свято, а потім все одно купую якусь дрібницю, а не розбираюсь у всяких брюликах і брендах, не знаю останніх пліток, і саме головне НЕ ходжу на всілякі прийоми і вечірки. Серед них я як чорний лебідь, хоча певно вони так не думають, швидше гуска.

Якщо говорити про плани більш швидші, то після того як попишу буду робити ревізію наших з Андрієм валіз. Вийшло аж 3 - надто багато, тому треба щось прибрати. Хоча ми їдемо автомобілями, ми своїм, а Кіра з Максимом їхнім. Соня поїде з нами, а Юра з ними. Тож речі набирати в принципі можна, але питання навіщо.

Юлія Цюрик

Подобається

#2880 в Сучасна проза
#2066 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись