День 35 (23.07)

От знала я, що великих надій на ту вечірку покладати не треба, бо весело мені не було, навіть навпаки. Було так багато людей, що аж в голові паморочилось від їхньої кількості. Родичі, друзі, знайомі, колеги. Ніби весілля святкувалось, а не день народження, але то вже таке. Після того як ми поїли і випили, Андрій часто відходив, щоб переговорити з кимось або навіть  дати консультацію, а я сиділа одна і  по- дурному посміхалась. Звичайно, що відчувала себе в такі моменти так собі.

До речі, він виграв ту складну справу і ввійшов в топ 100 найкращий юристів міста. У нього тільки за вчора плюс три клієнти. Я, коли цю всю хвалебну оду вчора казав його бос,  так почервоніла. Стало соромно, що поруч з ним я: яку нещодавно звільнили з робити, яка по факту нічого не добилась і навіть немає якихось здобутків, щоб похвалитись.  Але це в першу чергу його вибір бути зі мною.

Прийшли ми вже опівночі і сьогодні дали собі поспати десь до 12.  Потім я вимивала  і вичищала всю квартиру, бо сусідка приходитиме поливати квіти, коли ми будемо у відпустці. А ще зготувла їсти на завтра і в дорогу. Наробила гарячих бутербродів, склала овочі і фрукти в контейнери. Можливо це все я робила дарма, але я намагаюсь бути хоча б  хорошою господинею.

Так, я встигла себе дуже сильно накрутити і це не радує. Може то до психолога? Але в мене немає чітко сформованої проблеми, тому з чим власне кажучи до неї йти. Тай страшнувато, якщо чесно.